Функціональний стиль — сукупність правил добору мовних засобів для використання в тій чи іншій соціально значимій сфері суспільно-мовленнєвої практики.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 54 из 54

Функціональний стиль — сукупність правил добору мовних засобів для використання в тій чи іншій соціально значимій сфері суспільно-мовленнєвої практики.

реєстр ми маємо на увазі певну ситуацію спілкування, яка зумовлює вибір певних мовних засобів, у тому числі й лексичних одиниць.

Cеміотика – наука, що займається вивченням різних знакових систем. Знаком називається матеріальний об’єкт, пов'язаний в нашій свідомості з певним розумовим змістом, уявленням про певний клас інших об’єктів чи окремий об’єкт.

Мова – найважливіша та найбільш складна знакова система, за допомогою якої усвідомлюються та інтерпретуються інші види знаків

Денотат – те, що позначає мовний знак

Сигніфікат - знак співвіднесений з відображенням денотата в мозку людини.

. Такого роду «супутні елементи значення», називаються конотаціями,дозволяють вживати мовний знак у «непрямих» значеннях.

Зв'язок знака з денотатом та сигніфікатом в семіотиці називається семантикой, яка вивчає семантичні (або референційні)значення.

Денотативне значенняутворюється відношенням знака до денотата. Оскільки знак не існує без денотату, денотативним значенням володіє будь-який мовний знак.

Денотативний зміст тексту складається з денотативних значень представлених у тексті мовних знаків.

Сигніфікативне значення - утворюється в наслідок відношення знак — сигніфікат, містить у собі крім об'єктивних властивостей денотата також конотативні елементи.

Безеквівалентна лексика – лексичні одиниці, які не мають повних або часткових відповідників у МП. До безеквівалентної лексики належать:

1. Власні та географічні назви, назви установ, організацій та інші назви, що не мають регулярних відповідників у МП.

2. Слова- реалії- лексичні одиниці, які позначають предмети, поняття та ситуації, що не існують в практичному досвіді носіїв мови.

3. Випадкові безеквівалентні одиниці – лексичні одиниці, які позначають предмети та явища, які існують в практичсному досвіді як носіїв МО, так і МП, але в МП вони не мають своєї назви. Der Schnspszahl – число, яке складається з однакових чисел.

4. Структурні екзотизми. Ця група лексичних одиниць близька до випадкових еквівалентів тим, що позначає предмети та явища, що існують як в МО так і в МП, але не мають позначен в МП. Але відрізняються тим, що причина їх виникнення полягає в тому, що МП не має засобів, за допомогою яких можна пояснити ці явища та предмети.erheiraten – отримати щось завдяки одруженню; wegloben- позбавитися того, хто пагано працює, надавши йому при цьому позитивну рекомендацію.

Способи перекладу безеквівалентної лексики:

1. Транскрипція та транслітерація – це способи перекладу лексичної одиниці оригіналу шляхом відтворення її форми за допомогою літер мови перекладу. При транскрипції відтворюється приблизна звукова форма іншомовного слова, а при транслітерації – їх графічна форма. Вживаються для передачі власних назв, географічних назв, назв установ. улиць, готелів, газет, журналів. Ці способи перекладу широко розповсюджені в суспільно-політичній літературі, в художньому перекладі навпаки зустрічаються не часто.

2. Калькування – способ перекладу, який полягає в передачі безеквівалентної лексики за допомогою заміни її складових частин – морфем, або слів (у випадку сталих виразів) їх лексичними відповідниками.

3. Описовий переклад полягає в передачі значення лексичної одиниці за допомогою розгорнутих словосполучень, які розкривають суттєві ознаки даної лексичної одиниці.Описовий переклад хоча й розкриває зміст безеквівалентних одиниць, він є звичайно великий та неощадливий.

4. Наближений переклад – полягає в підборі найближчих за значенням відповідників в МП для лексичної одиниці МО,  

Перекладацькі трансформації – перебудови, за допомогою яких можна здійснити перехід від одиниць оригіналу до одиниць перекладу. 

.К. Латишев дає класифікацію трансформацій за характером відхиленя від міжмовних відповідників:

1. Синтаксичні – зміна синтаксичної функції слів та словосполучень;

2. Стилістичні – зміна стилістичного забарвлення відрізка тексту;

3. Морфологічні – зміна однієї категоріальної форми іншою;

4. Лексичні – контекстуально-синонімічні зміни лексем.

Семантичні – зміна не тільки форми вираження змісту, але і самого змісту, а саме тих ознак за допомогою яких описана ситуація;

Змішані – лексико-семантичні та синтаксично-морфорологічні.

а) Лексичне розгортання – вживання замість слова словосполучення з тим же основним значенням

лексичне згортання – вживання замість словосполучення – слова без суттєвої зміни значення

. Генералізація - заміна слова з вузькою семантикою словом, яке має більш загальне значення

Конкретизація - заміна слова з значенням словом або словосполученням з більш вузькою семантикою.

Логічний розвиток понять – заміна словникової відповідності конекстуальну, яка логічно з нею пов’язана.

Конверсія– заміна, що звичайно здійснюється шляхом використання відповідних слів-конверсивів, зміни порядку слів та синтаксичної функції слів у реченні:

Смислове узгодження – це прийом, за допомогою якого переклад слова здійснюється не на основі словникових відповідників, а на основі контексту:

Адаптація– перекладацький прийом, що полягає у заміні невідомого відомим та незвичного звичним:

. Цілісне перетворення – зміна способу опису ситуації, заміна образу.

Калькування –заміна частин слова або словосполучення прямими лексичними (словниковими) відповідниками.

Стилістична нейтралізація – мотивована відмова від експресивного, емоційного, образного або функціонально-стилістичного відтінку

Стилістична спеціалізація – мотивоване використання замість стилістично нейтрального засобу елементу, який має експресивне, емоційне або функціонально-стилістичне забарвлення:

Стилістична компенсація –додавання експресії замість втраченої в іншому місті речення або тексту.

Компенсація – прийом, за допомогою якого при перекладі компенсують елементи оригіналу, що не мають еквівалента у мові перекладу: йдеться про заміну безеквівалентних елементів оригіналу іншими, зрозумілими носієві мови перекладу

Експлікація (описовий переклад) – це введення у текст, що перекладається, додаткової інформації з метою донести до читача те, що у оригіналі зрозуміло без будь-яких уточнень.

Антонімічний переклад – переклад через антонім ключового слова при одночасному додаванні чи знятті заперечення:

Текст – цілісна семіотична форма лінгвопсихоментальної діяльності мовця, концептуально та структурно інтегрована, що служить прагматичним посередником комунікації й діалогічно вбудована до семіотичного універсуму культури.

Вертикальнуструктуру тексту створює його формально-тематичний зміст, починаючи із загального задуму або теми тексту, яка розгортається у все більш дрібних фрагментах тексту: підтемах, мікротемах, аж до окремих думок.

горизонтальна структура, яка створюється формальними і смисловими зв'язками, що існують між висловами.

тема) – це вихідний (початковий )пункт повідомлення, те, про що повідомляється, і що відомо співрозмовнику або пропонується йому як щось дане.

(рема)- головний смисловий центр повідомлення, те, що повідомляється, та нова інформація, заради якої це повідомлення створено

Сукупність вимог, що ставляться до якості перекладу, називається нормою перекладу

Лексикографія- наука, що допомагає вирішити аналітичні та інтегративні проблеми перекладу.

Познавательные статьи:



Алгоритмические операторы Matlab

Конструирование и порядок расчёта дорожной одежды

Исследования учёных: почему помогают молитвы?

Почему терпят неудачу многие предприниматели?