Тенденції, що виникли в перекладі.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 5 из 54Следующая ⇒

На ранніх етапах перекладацької діяльності в ній проявилися 2 різні тенденції. Перша з них найпомітніша в перекладах релігійних текстів, в першу чергу Біблії. Для перекладачів таких текстів оригінали були “словом Божиїм”, де кожне слово, порядок слів і навіть окремі літери та пунктуація були священними, мали якесь особливе значення і повинні були відтворюватися в перекладі наскільки можливо буквально. Правда, при цьому часто порушувалися норми мови перекладу, місцями переклад ставав незрозумілим, але це нікого не засмучувало, бо й читачі й перекладачі вважали, що релігійний текст не може бути зрозумілим кожному, багато що в ньому повинно бути містичним, таємничим. Якщо в перекладах релігійних книг переважала тенденція до максимального буквалізму, то інші види перекладів, усних і писемних, часто носили приблизний характер, оскільки їхні автори вільно трактували оригінал, дозволяли собі багато невиправданих відхилень і припускалися помилок. Частково такий вільний переклад був результатом низької кваліфікації перекладача, але інколи це було наслідком недостатньої уваги до тексту оригіналу та невибагливості до якості перекладу з боку перекладача та читачів. Протиставлення буквального та вільного перекладузбереглося й пізніше, коли вибір однієї чи їншої перекладацької стратегії визначався не характером тексту оригіналу, а загальною установкою перекладача, його розумінням цілей та змісту своєї роботи. Наявність таких установок особливо чітко виявилась в художньому перекладі, де прихильники буквального перекладу були впевнені, що тільки такий переклад може бути вірним оригіналові, що задача перекладу й полягає в максимальному копіюванні тексту оригіналу. Їхні опоненти заперечували, що саме буквальний переклад ніколи не буде вірним, оскільки він не передає головне – художні особливості оригіналу та не створює повноцінного тексту перекладу. Вони відстоювали право перекладача вносити будь-які зміни в свій переклад з метою досягнення такої повноцінності, деякі заходили в своїх версіях занадто далеко. В 19 столітті відомий російський перекладач Іринарх Введенський втілював такі теоретичні положення в свою перекладацьку практику. Перекладаючи роман Ч.Діккенса “Девід Копперфілд”, він вигадав свій кінець другої глави, початок шостої, вніс чисельні виправлення в текст роману. Французький перекладач творів Сервантеса знайшов у “Дон Кіхоті” багато неприйнятного та все це викинув, або виправив.

Перший російський переклад “Охота на овец” твору сучасного японського письменника Харукі Муракамі Дмітрієм Ковалєніним спричинив суцільну “муракамізацію” всієї СНД й у свідомості мас міцно закріпився як ідеальний. Самого тлумача почали величати “культовим перекладачем культового письменника”. На початку 2000-х наші північні сусіди навіть затіяли перегони з американцями – хто швидше перекладе й надрукує все написане японцем. І ту гонку росіяни виграли. Коли Ковалєніна питали про якість його роботи, він увічливо пояснював, мовляв, адекватними бувають лише переклади інструкцій до вентиляторів. Як наслідок: російськомовній публіці дістався екзотичний проект, успіх якого визначила саме активність перекладача. З виходом 2004-го української версії Івана Дзюби “Погоня за вівцею” ‘загадка’ Муракамі втратила піднрунтя. Розходження з перкладом російського колеги виявилися разючими, починаючи від назви, в якій вівці втратили множину й обернулися самотньою особиною, що цілком відповідає темі роману, закінчуючи капітальними різночитаннями, котрі прямо впливають на сенс тексту. Перше, що впадає у вічі й нефахівцеві – “Погоня…” приблизно на чверть менша за обсягом ніж “Охота…”. Звідки ж зайві сторінки? Там, де Ковалєнін не був упевнений у власних силах, він дописував за автора, так би мовити, від щирого серця. Надлишковість стилю “російського японця” - ще півбіди, а ось навмисне введення лексики молодіжних субкультур аби утвердити Муракамі на п’єдесталі сучасності перетворює переклад на вільний переклад.

Якщо в художньому перекладі викривлення призводили до спотвореного уявлення про творчу манеру автора та літературної значущості твору, то в технічному, комерційному та дипломатичному перекладі вони матимуть згубніші наслідки - політичні конфлікти, материальні втрати, жертви. Тому вільний переклад в цих галузях вважається абсолютно неприпустимим, і перекладачі намагаються максимально точно передати всі деталі змісту оригіналу, одночасно уникаючи буквалізму, що спотворює цей зміст та ускладнює його сприйняття.

Повної тотожності перекладу оригіналові досягти дуже важко й перекладачеві слід постійно вирішувати, якими елементами змісту можна пожертвувати, щоб точніше відтворити інші важливіші деталі. Інколи особливої важливості набувають зовсім неочікувані елементи тексту оригіналу. Так, після чергової сесії Комісії з мирного об’єднання Кореї було укладено заключний документ, який перекладачі Служби Російського перекладу Секретаріату ООН переклали з англійського оригіналу. Проте, коли радянські дипломати ознайомилися з російським перекладом, вони заявили протест, вказавши, що перекладачі звели нанівець багатоденну роботу Комісії. Виявилося, що члени Комісії довго сперечалися, яку частину Кореї вказувати в документі першою, тобто писати “об’єднання Південної та Північної Кореї чи “об’єднання Північної та Південної Кореї”. В результаті було знайдено компроміс - кожна частина Кореї по черзі згадуватиметься першою. Перекладач, не звернувши уваги на цю, здавалося б, формальну деталь, скрізь писав назви частин країни в одній послідовності, що й викликало невдоволення дипломатів.

В таких текстах політичної значущості можуть набути й суто граматичні особливості. Свого часу Рада Безпеки ООН прийняла резолюцію, що засуджувала агресію Ізраїля, вимагаючи виведення їзраїльських військ “from the occupied Arab territories”. До сих пір не вщухають дебати про те, яке саме значення означеного артикля в цій фразі та наскільки обгрунтованим був російський переклад (і відповідно позиція радянської дипломатії), що трактував ії як вимогу вивести війська “з усіх окупованих арабських територій”.

Познавательные статьи:



Техника нижней прямой подачи мяча

Комплекс физических упражнений для развития мышц плечевого пояса

Стандарт Порядок надевания противочумного костюма

Общеразвивающие упражнения без предметов