Передумови появи та впровадження перекладу

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 6 из 54Следующая ⇒

Виникнення та поширення перекладу як форми діяльності пов’язане з певними передумовами розвитку націй і значною мірою – з їхньою соціальною та духовною зрілістю - за потреби зав’язання економічних, духовних і культурних стосунків та потреб спілкування з іншомовними спільнотами, що мають рівні чи більші духовні або культурні надбання і зацікавлені у взаємному ровиткові названих відносин. Так, письмо у стародавній Греції з’явилося на основі фінікійського ще у IX-VIII ст. до н.е., а перший відомий в історії переклад Біблії давньогрецькою мовою зроблений тільки у III ст. (250 року до н.е.), тобто на 500-600 років пізніше. Дечим схожою в цьому відношенні і ситуація в Київській Русі, коли святі Кирило та Мефодій запропонували абетку на основі грецької ще до прийняття християнства, а суспільні умови для перекладу з’явилися тільки у зв’язку з потребою у регулярних церковних відправах, тобто десь 988 року. Систематичні ж переклади, причому з давньогрецької чи гебрейської мови на давньослов’янську мову, розпочалися ще пізніше, про що повідомляє Нестор Літописець від 1037 р. Отже, нові соціально-політичні й духовні зміни і в попередниці сучасної України – Київської Русі покликали до життя переклад як писемну форму відтворення змісту і стилю іншомовних оригіналів. Причому таким оригіналом для перекладу міг і може стати будь-який документ однієї із сторін, який набуває, на противагу усній домовленості, юридичної сили документа.

Писемний переклад також може використовуватися і як засіб залякування чи політичного тиску, або й шантажу. Наприклад, ще 2400 р. до н.е. ассирійський імператор Саргон, розіславши сусіднім країнам свій погрозливий наказ у перекладі їхніми мовами, спробував (і не без успіху) чинити на них політичний тиск, примусити їх підкорятися і мовчати.

Наведеними вище фактами роль власне перекладу далеко не вичерпується. Адже без тлумачення, а після винайдення та запровадження письма – і без перекладу не було б навіть запозичення і впровадження тотожних для всього світу державних систем типу монархії, королівства, царства, республіки, парламентської республіки, як не було б спільних для багатьох народів понять типу монарх, король, цар, принц, принцеса, барон, баронеса, князь, міністр. Не було б й ідентичних за своїм значенням та функціями і таких понять для позначення суспільних організацій як партія, профспілка, спортивна, добродійна та ін. організація, тощо. Всі ці й подібні організації в усіх мовах і країнах спочатку усвідомлювалися (розтлумачувалися), вивчалися і запроваджувалися на основі перекладу їхніх статутів, програм і схожих принципів за цілком схожою, переважно, системою і структурою у кожній окремій державі.

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Тактические действия в защите

История Олимпийских игр

История развития права интеллектуальной собственности