Боротьба й суперечка про те: дуже важко бути злим, легко бути добрим

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 25 из 86Следующая ⇒

Написана 1783-го року

Улюблений друже Михайле!

Прийми від мене й оцю книжечку тобі в подарунок, позна­чену іменем твого тезки-покровителя. Якщо ти прийняв ім'я Михайлове, то прийми і серце його, виспівуючи з царственної книги оцю пісню: "Серце моє є твоїм, а твоє моїм". Тоді, о Михайле, ти справжній друг охоронця твого Михаїла, вигуку­ючи єдиносердно: "Хто як Бог?"

Я цю книжечку розпочав у Бурлуках, закінчив у Бабаях. Не орю ж, не сію, не купую, не воюю, відкидаю ж будь-яку життєву печаль. Що ж роблю? Ось що: "Завжди благословляю Господа, оспівуючи воскресіння його!"

Це моя діжа й надія! Що таке воскресіння? Воскресіння є вся земля Ізраїлева. Прямо кажучи, увесь біблійний світик, нова й прадавня Єва. У цій землиці спав Яків у спокої. Як же не в спокої? Сам камінь був йому замість подушки. Сама твердість була для нього м'якістю там, де після нього Самсон знайшов стільники. Гей, кажу! Знайшов і я. Там і сам я заспокоююсь, насолоджуюсь, веселюся. Співаю з Мароном:[1] "Deus nobis haec otia fecit" - "Бог дарував нам це свято". Ще краще співаю з моїм Давидом: "Я заснув, і спав, і встав". І з моїм Ісайєю: "Спокій дав нам Бог на горі оцій". Не знаю, що саме розуміє Плутарх під своєю Надією (названою у нього) Піндарською. Він її робить дояркою старцям. Це ж дійсно знаю, як оті старці Соломонові: "Вінець хвали, старощі..." і ін. - годуються тим, що ссуть соски двох матерів від ненаречених наречених - праматері Єви й матері Маріам[2], як написано: "Смоктали мед із каменя" і "там дам тобі соски мої". Скажеш, чому ж не всі у цій землиці насолоджуються, а голодують, нарікають і проклинають її?

В і д п о в і д ь. Через те, що ця землиця має дві частини - нижню й гірну, тутешню й тамтешню, прокляту й благословенну, бісову й господню, як два соски й два джерела. "Вийшов Яків із джерела клятвенного". Чи ти чув? "І пішов у Харрань". Чи ти чув? "І знайшов місце". Чи чув? " спав там". Чи чув ти? Якщо б однакові [були ] місця, то не шукав би іншого і не йшов би звідси. Недарма й Ісайя: "Не тільки, - каже, - у землі цій, а на горі її". Там! Скажи, хто ж благу частину вибирає?

В і д п о в і д ь. Заради цього книжка ця витягає на піднебесне видовище два серця: ангельське й сатанинське, що борються між собою. Ці два царства у кожній людині ведуть вічну боротьбу. Коли ж чисте серце перемогло злобну безодню, тоді ламаються ворота пекла. Звільняються полонені. Відкривається шлях на оту, воскреслу із безодень гору: "Хто зійде на гору господню?" Яка ж насолода й утіха на горі отій? Сповісти нам, о Ісайє! "Спокій дасть Бог на горі цій". О годі! Ще щось? "Вип'ють же вино. Вип'ють радість на горі цій". О, занадто! "Помажуться ж миром на горі цій". О, занадто, досить! Це де наш Яків спочивав!" "І спав там". Спав у Харрані, у місті любові спав. "Там дам тобі соски мої".

Чи бачиш, любий Михайле, де це спочиває друг твій!

Старець Варсава Даниїл Мейнгард. Амінь!

Червня 19-го, 1788 року.

Суть твору

"Уб'є дракона, який є в морі" (Ісайя)

"Як спаде зірниця!"

"Нечестивий, проклинаючи сатану, сам кляне свою душу (Сирах).

"Поки день освітить і зірниця засяє в серцях ваших".

Злетівши кажанячими крильми з найглибших глибин у нагірне, Сатана зупинився на межах атмосфери[а]. Побачивши ж нічним оком сонцесяйний отой дім: "Премудрість сотворила тобі дім і утвердила сім пірамід[б]", пекельним риком, як громом, заревів так: "Навіщо цей дім створений?"

На цей буремний шум срібловидими з золотим міжрам'ям крильми, як орел на лови, спускаючись, Михаїл закричав: "О вороже божий! Навіщо ти тут? І що тобі тут? Колись ти виригнув переді мною хулу на Мойсеєве тіло[а]. Нині вибльовуєш ту ж отруту на дім божий. Хто як Бог? І що добре й таке прекрасне, як дім його? Хай заборонить тобі Господь мій, перед ним же нині стою!...". -

С а т а н а[б]. Не личить Архистратигові[в] небесних воїнств бути сварливим, а тихим, сумлінним і...

М и х а ї л. О змію! Ти зм'якшив слова свої краще, ніж єлей, і вони є стрілами. Не тобі належить розуміти, що своєчасний гнів. - то любов божа, а що несвоєчасна милість - це твоє серце.

С а т а н а. Дивну пісню заспівав оце ти!

М и х а ї л. Дивне ж нове й преславне співають сили небесні у місті божому. Це істина.

С а т а н а. А сили підземні що співають?

М и х а ї л. Сили твої співають нице, світське, мерзенне. Кажучи ж Петровим у "Діяннях" словом (commune, κοινόν, coenum) - то просто сказати болото торговиці, і мотила, що обліпила оту Єзекіїлину проскуру[г]".

С а т а н а. Ха-ха-хе! Дивне співають небесні сили...

М и х а і л. О ганителю! До чого цей твій псячий сміх? Не втаїться ж переді мною лукавство твоє. Називаючи див­ною, таємно зводиш наклеп на небесну славу й догмати її, віддаючи їй уявлювану тобою немиловидність і неправдоподібність, просто кажучи, нісенітниці.

С а т а н а. Нині ж, не сумніваючись, пропищав ти причину, чому підземне життя тисячократ багатолюдніше, ніж ваше небесне?

М и х а ї л. І брешеш, і затемнюєш мову. Відкрий, якщо можеш, більш відверто безодню серця твого.

С а т а н а. О Апокаліпта[а] химерність у догматах, нерівність у дорозі, трудність у ділі, - це є трирідне джерело пустелі вашої небесної.

М и х а ї л. Чи не можна трохи ясніше?

С а т а н а. Надто тяжко бути жителем небесним. Чи ти зрозумів? Це причина, що спустошила ваші небеса.

М и х а ї л. Звідки цей камінь, і хто його поклав в основу?

С а т а н а. Це я кажу! Дуже тяжко бути, - і було так.

М и х а ї л. Чи ти творець цього догмату?

С а т а н а. Цей догмат є незламний діамант.

М и х а ї л. "Слухай, небо, і слухай, земле!..." Послухайте й ті ж, що під землею! Яка є більша на Господа-Вседержителя хула, і наклеп, більший від цього? Це вулиця, що всіх ловить! Це ключ, що всім відкриває ворота пекла. Це спокуса, що всім шлях на небеса збезчещує! О прикрашена гробнице царська, повна мертвих кісток і праху, світе блудослівний! Спокушуєш старих, молодих і дітей. В'яжеш у чари, як пташок у сіті.

Весь світ дихає його духом. Він є серце світу. Серце нечисте, серце плотське. Це мерзенна трійця: сатана, плоть, світ. Хто дасть мені божий меч, щоб я проколов цього мадіаніта[б], який перелюбствує з повією й перелюбницею світу цього, і викрив сором її?

І Михаїл, піднявши подібного до блискавиці списа, вразив діамантовим вістрям Сатану в саме серце і кинув його у вечірню хмару. Він же, стрімголов падаючи, вигукував: "Ура! Ура! Переміг! Переміг!" Із середини ж хмари заревів: "О, Апо­каліпта! Візьми за свідків небо й землю, я ж тобі не підкорюся, навіть для цього я твердий у цьому моєму догматі".

М и х а ї л. О кажане! Горе тобі, який твориш світло пітьмою, а пітьму світлом, що називаєш солодке гірким, а легке тягарем.

С а т а н а. Чи не писано: "Потрібне є царство боже?..."

М и х а ї л. Занімій, псе брехливий!

С а т а н а. І чи не ті, хто докладає зусиль, досягають його?...

М и х а ї л. Гавкай, гавкай нині, псе, здалеку на сонце.. Господи боже мій! Правда твоя як полудень. Хто як ти? Ти сам драконові цьому щелепи його, що всіх пожирають, за городив, а не лише день твій, який є, як тисяча літ. Амінь.

На цей шум і ревіння, як єродієві пташенята[а] злітають із гнізда до своєї матері, що потоптала змія, - він же під її ногами в'ється, розвивається - так злетіли до Михаїла Гавриїл, Рафаїл, Уриїл і Варахиїл[6]. Михаїл же, як боголюбний Єродій розтерзує й топче домашнього ворога, посилаючи благодать дому владики, що дозволив на семи баштах, які стережуть премудрий дім його, гніздитися птахам згідно з Писанням: "Які любі поселення твої!..." "Птах знайшов собі храмину". "Там птахи загніздяться". "Єродієве житло попереду них". "Бла­женні, хто живе у домі твоєму..."

Познавательные статьи:



Техника нижней прямой подачи мяча

Комплекс физических упражнений для развития мышц плечевого пояса

Стандарт Порядок надевания противочумного костюма

Общеразвивающие упражнения без предметов