Картина зображеного біса, якого називають смуток, туга, печаль

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 9 из 86Следующая ⇒

Якщо ж відібрати від неї споріднену дію, то це для неї смертельна мука. Сумує й метляється, наче бджола, зачинена у світлиці, а світлий сонячний промінь, що пронизує віконце, кличе її на квітконосні луки. Ця мука позбавляє душу здоров'я, розумій миру, відбирає кураж і доводить до розслаблення. Тоді вона нічим не вдоволена, гидує і становищем, і місцем, де перебуває. Огидними здаються сусіди, несмачні забави, осоружні розмови, неприємні стіни світлиці, немилі всі до­машні; ніч нудна, а день досадний; улітку зиму, а взимку хвалить літо; подобаються минулі авраамові віки, або Са­турнові[28]; хотілося б повернутися зі старості в молодість, із молодості в юність, із юності в мужність; хулить свій народ і звичаї своєї країни, порочить натуру, нарікає на Бога й сама на себе гнівається. Лиш те солодке, що неможливе; бажане - що минуле; звабливе - що віддалене. Там лиш добре, де її немає, і тоді, коли її немає. Хворому всіляка їжа гірка, послуга противна, а постіль тверда. Жити не може й померти не хоче.

Млість у лікарів є вождем усіх тілесних хвороб і слабощів. А душевне невдоволення є дверима для всіх сердечних пристрастей і внутрішніх бур.

Невидиме повітря, що пінить море, невидима й нудьга, що хвилює душу; невидима - і мучить; мучить - і невидима.

Вона є мучительний дух, нечистий помисел, люта буря.

Все ламає й хвилює, літає й сідає на золочених дахах, проникає через світлі палати, сидить біля престолів сильних, нападає на військові стани, досягає на кораблях, знаходить на Канарських островах, укорінюється в глибоку пустелю, гніздиться у душевній тузі...

Туга ширяє повсюди.

Землю, води облягає,

Блискавицею б'є в груди,

Всюди нас вона сягає.

Лиш Вишній Отець може цю бурю перетворити на тишу, спрямувати у гавань, а душу спорідненою працею, наче віжками й вуздою буйну скотину, може втримати:

П а н а с. О брате! Дивне вкладаєш у мої вуха... А народ нехтує нудьгою і для прогнаний цього ворога надто достатньою зброєю вважає гроші, вино, сади, музику, жарти, карти, прогулянки...

Г р и г о р і й. О мій друже! Не є нічим те, що виростає до великого. Не вважай маленьким те, що веде за собою не дріб'язкове. Маленька тріщина в кораблі впускає усередину страшну течію. Не думай, що невидиме й безсильне є одне й те ж. А народ, уважаючи лиш те суттєвим, що може схопити в кулак, боїться там, де страху немає, й навпаки.

Вексель страшний не папером і чорнилом, а втаєним там зобов'язанням. Бомба небезпечна не чавуном, а порохом або прихованим у поросі вогнем.

Усе невидиме сильніше від свого видимого, і від невидимого залежить видиме.

Нудьга у стародавніх християнських письменників названа бісом смутку. Чого ця ожила іскра не робить? Все перетворює на тріск і заколот, уводить у душу все єхиднине породження нечистих духів. Гризотна думка чи не є невсипущий черв'як і чи не єхидна? Пекуча печаль або заздрощі чи не є лютий дух і чи не люта думка? А лихий помисел чи не є таємний і лютий язик, про який син Сираха: "Зуби його - зуби лева, що вбивають душу".

Це настільки тяжко, що краще душа зводить марити неспорідненим і шкідливим, ніж бути відстороненою від природного діла.

Звідси страховиська всіх огидних справ і власноручні само­вбивства.

А коли апостол Яків каже, що маленька частинка - язик, а наче стерно кораблем, володіє цілим тілом, - то чи не думка рухає й править тілом? Дрібна частинка язика є лиш видимою тінню і наче руханий повітрям дзвіночок годинника, а сама пружина й сутність є думкою. Думка є невидимою головою язика, насінням ділу, коренем тіла. Думка є невгамовний язик, неослабна пружина, безперервний рух, що рухає й носить на собі, наче зотлілу ризу, тлінний тілесний бруд, що прилип до своєї думки й зникає, наче тінь при яблуні.

Чи не бачиш, друже мій Панасе, що невидиме сильніше від свого видимого і від невидимого видиме залежить?

До цього хору пристає Єремія, називаючи людиною не тілесний вигляд, а серце як невичерпну скарбницю мисленних таїн. "Глибоке серце людини... і є людина..." (глава 17).

Якщо сердечне око - лихе насіння, то й усе тіло лихе і всяке діло приносить плоди горя. Джерелу горя - сумні потічки.

П а н а с. Забрехався ти, друже... Я чув і впевнений, що слова Єремії стосуються Біблії. У ній тління образів нагадує тіло, а приховане в образах боже знання подібне до схованих у тілі сердечних думок. Ясніше слово його так тлумачиться. Біблія є наче один чоловік, або Адам. Глину й тіло його кожен бачить, а серце закрите, і дух в ньому невидимий. Це те ж саме, що й у Павла: "Хто розуміє розум господній?"

Г р и г о р і й. Пізнай же спершу себе самого, тоді пізнаєш і Адама з Євою. Хіба мені не можна мову біблійного слова пристосувати до людини, коли вся Біблія уподібнюється до людини? Тим-то, здається, й зробив пророк людину образом двоприродної Біблії, що одне єство у ній видиме, друге неви­диме, як морське серце або найдрібніші краплини води у хмарі, що виходить з моря.

П а н а с. Ти, братику, принаймні, не туди заїхав. "Їхав у Казань, та заїхав у Рязань". У нас мова йшла про природні вправи, про веселощі й мир, а тепер справа дійшла до числен­них скарбниць, потім докотиться до скарбниць снігових, що й у Йова...

Г р и г о р і й. Будь ласкав, не журися! Не дуже вбік од'їхали. Веселощі і радощі недалеко від серця, а серце завжди при своїх думках, як джерело при своїй течії.

П а н а с. Ну, гаразд, хай так буде. Скажи ж мені: чому один більше прирожденний до нижчої посади й до найпримітивнішого ремесла?

Г р и г о р і й. А ти мені скажи: чому для іншого здоровша проста їжа?

П а н а с. Звичайно, тому що більш споріднена.

Г р и г о р і й. Так і більш природжений хтось до найпримітивнішого ремесла тому, що воно для нього корисніше.

П а н а с. Чому ж, скажи мені, і для чого корисне?

Г р и г о р і й. Тому що воно більше куражне, забавне, веселіше.

П а н а с. То ти лиш мені скажи, чому веселіше?

Г р и г о р і й. Тому що з Богом. Без Бога ніщо не веселить. О дивний ти питальник!... Бо ж коли споріднене, тоді з Богом. Чого ж тобі далі питати? Досить лиш запитати: чи споріднене, тобто чи хоче Бог? Божа воля - це верх і закон законів; не йди далі. А ти запитуєш, чому споріднене? Тобто чому так хоче Бог? А якщо він повинен звітувати тобі про свої діла, то запитай його і вимагай відповіді: чому він зробив землю й воду прихиленими вниз, а повітря й вогонь спрямованими вгору? Чому вогонь поїдає все, крім віссону, або кам'яного льону, не може перетворити на попіл? Чому маленька риба, названа у римлян ремора, має природженість стримувати хід корабля, прилипнувши до його черева? Чому природа дельфінів палко любить людину, а зміїна її ненавидить, а левина тремтить од співу півня?... Природа й спорідненість означає природжене боже благовоління і його таємний закон, що керує всіма створіннями; тобто те, що є подібність між душею й тим ділом, якого вона прагне, як рівність між другом і другом, а подібність між їжею й шлунком. "Подібне тягнеться до подібного". Царство боже і правда його є всередині сотворінь. Він нікого не ображає, включаючи закон спорідненостей. Один до одного, другий до другого, сотий до сотого, хоч і низького звання чи ремесла, але не ганебного, а для нього забавного й корисного, якщо прагне з Богом, то щасливий.

Що було б тоді, коли б Бог умістив наше блаженство в якомусь одному званні? Тоді щастя було б обмежене тіснявою лиш однієї сторони й одного часу. Тоді чи міг би Бог в одній стороні і в одному часі вмістити весь людський рід, коли кожному потрібне щастя? Чи можливо, щоб в одному виді поживи чи у двох містилося здоров'я? Чи може всесвітня божа економія незліченні сотворіння й дихання лиш трьох жеребів прогодувати поживою?

То все одно: не можна й непотрібно. Якщо було б потрібне, то було б і можливе. А не могти зробити непотрібного - це його невимовна сила й влада.

Як же тепер премудро діється, що для одного сотворіння буває отрутою й смертю, те для іншого поживою й здоров'ям. Скільки видів сотворінь, стільки видів поживи, і всяке дихання має внутрішній поклик до собі спорідненого. Коли ж наш Отець Небесний так турбується про тіло, то про нашу душу набагато більше.

Познавательные статьи:



Алгоритмические операторы Matlab

Конструирование и порядок расчёта дорожной одежды

Исследования учёных: почему помогают молитвы?

Почему терпят неудачу многие предприниматели?