Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
Вірш цей належить Георгію Кониському - професорові Києво-Могилянської академії. Він запозичений з його курсу поетики.
Содержание книги
- Боротьба Архистратига Михаїла зі Сатаною про це: легко бути добрим
- Боротьба й суперечка про те: дуже важко бути злим, легко бути добрим
- Про диявольський наклеп і про підступи, що відводять від істинної втіхи
- Розділ, що все у світі - похіть очей, труд і горе
- Притча, названа "єродій"
- НАЗВАНА "УБОГИЙ ЖАЙВОРОНОК"
- Розмовляють Душа і Нетлінний Дух
- Випробовується Божа сила у деяких місцях біблійних
- quot;Весь я не помру". Горацій (лат.)
- Сковорода перебував у придворній капелі з кінця 1741 до вересня 1744 р.
- Тут М. Ковалинський розповідає про обставини свого знайомства з Сковородою, яке відбулося в 1762 р.
- Тут біограф використовує Лист Сковороди до нього, що є присвятою до діалога "розмова про давній світ".
- Саддукеями називались священики Юдеї в період царювання Ірода.
- б) Читай про це книгу :"De l'origine, usages et abus de la raison et de la foi", v.I.-p. 328.
- А) веселість обов’язкова для мудрого мужа: безбожно богобоязливому печалитись (юнг. Ніч. IV)
- Хай цілує мене поцілунками уст своїх
- Погляди, викладені у цьому перефразованому з Епікура вислові. Сковорода у 60-ті pp. ще не поділяв. Вступ написаний пізніше - у 80-ті pp.
- Сковорода, захоплюючись мудрістю єгипетської міфології, зауважує, що єгипетські міфи лягли в основу міфології юдейської, на грунті якої виникла Біблія.
- З фівами Сковорода пов'язує розквіт мудрості давніх єгиптян. У хiiі ст. До Н. Е. Фіви були столицею єгипту.
- Про караючий меч єремії Йдеться у Біблії (старий завіт. II-га Книга маккавеїв, гл. 15, ст. 15-16) як про кару за поклоніння іншим богам.
- Асхань (асха) - ім'я Дочки халева, який досяг землі обітованої (книга Ісуса навина, гл. 14-15).
- Тут і далі посилання на захарію відносяться до книги пророка захари - частини Старого завіту.
- Тут і далі посилання на книгу пророка Малахії - частину Старого завіту.
- Цей вірш зі "Саду божественних пісень" Сковорода часто цитує у своїх інших творах.
- Мова йде про "притчі соломона" з Біблії.
- Вірш цей належить Георгію Кониському - професорові Києво-Могилянської академії. Він запозичений з його курсу поетики.
- Першому й найновішому другові моєму Андрію Івановичу Ковалевському, віце-губернатору, творіння власної душі присвячую і дарую. Старець Григорій Сковорода, син Сави (лат.)
- Німецька колонія поблизу міста Острогозька. Сікера - назва хмільного напою в Біблії.
- Лабіринт, побудований легендарним майстром дедалом для крітського Царя міноса. Символізує складне, заплутане становище, з якого важко знайти вихід.
- а) Від отця істини і від отця брехні.
- У цьому творі Сковорода розглядає питання про вічну невидиму сутність речей, що відображається у постійності законів буття. Пізнання цих законів є запорукою щасливого життя людей.
- Далі наводиться епізод із "діянь святих апостолів" (гл. 8, ст. 26-39) про євнуха й пилипа. До цього епізоду Сковорода не раз звертався також у інших творах.
- Цікава обробка фольклорного сюжету польського походження. Український запис зберігся у Б. Грінченка (Веселий оповідач. К., 1910.).
- Лист адресований B.C. Тевяшову, синові полковника воронезького Слобідського полку, з сім’єю якого Г. Сковорода підтримував дружні стосунки.
- Йдеться про супутники і кільця, які має планета Сатурн.
- Фарес - біблійний персонаж, син Юди й фамари (старий завіт. Буття, гл. 38, ст. 29-30).
- Йдеться про вчення софістів.. Морські й прісноводні двостулкові молюски, які утворюють перлину на внутрішній стороні стулки.. Дуже характерне для Сковороди переосмислення в одному плані міфічних і біблійних образів ще раз підтверджує алегоричність тлумаче
- Мова йде про камінь, який знищив боввана (старий завіт. Книга пророка даниіла, гл. 2, ст. 34).
- Quot;я знайшов гавань - Ісуса. Плоть і світ - прощайте. Досить ви мене хвилювали. Тепер у мене надійний спокій" (лат. ).
- Натяк на сюжет байки про козеня і Вовка, який висміює неспоріднену працю. Ця байка вміщена у кінці твору.
- Натяк на сюжет Езопової байки про орла і Черепаху.
- Купідон - у римській міфології бог любові, відповідає грецькому Еросу.
- quot;Надто пізно жити завтра" (лат.).
- quot;Свиня зі стада Епікура" (лат.) - так жартівливо називав себе Горацій у деяких своїх творах (Див. "Послання", 1, 4, 16).
- а) Все-на-все; по-грецьки пампан, універсум.
- А) Емвлима, тобто вкидка, вмітка, вправка. Injectio, insertio, tanquam. Praetiosi lapilli in loculum sive oculum annuli
- Книжечка про читання святого Письма, названа Жінка Лотова
- Голіаф - біблійний велетень, якого переміг Давид у двобої.
- Перун - у східнослов'янській міфології поган Бог грому й блискавки.
- б) Це слово відригує священну історію про Фінеєса, який ізраїльтянина, що перелюбствував з мадіаніткою, проколов обох наскрізь.
26 Вірш цей належить Георгію Кониському - професорові Києво-Могилянської академії. Він запозичений з його курсу поетики.
27 Земля, де Ісус здійснив одне зі своїх чудес (Євангеліє від Матвія, гл. 8, ст. 28-33). Див прим. 25 до "Асхані".
28 Зад, туалет (грецьк.)
29 В Угорщині Сковорода перебував 5 років - з 1745 до 1750. На жаль, у його творах майже немає епізодів, пов'язаних з перебуванням мислителя у цій країні.
З0 Очевидно, мова про розпусту жінок, з приводу чого нарікає Єремія (Старий завіт. Книга пророка Єремії, гл. З, ст. 6-10).
З1 Сковорода приписує цей двовірш Лєсажу. Він зустрічається у "Поетиці" Митрофана Довгалевського, яка викладалася в Києво-Могилянській академії у 1737-1738 pp.
32 Американський Колумб - іспанець, першовідкривач Америки. Виходячи з фонетичного зв'язку імені Колумба зі словом голуб, Сковорода проводить аналогію між цим відкриттям і відкриттям суші після всесвітнього потопу. За легендою, голуб, випущений з ковчега Ноя, повернувся з гілкою маслини у дзьобі.
БЕСІДА ПЕРША, НАЗВАНА OBSERVATORIUM (СІОН)
Цей твір був знайдений у 60-х pp. XX ст., публікується за автографом. Не має ні дати, ні дарчого листа. Напис на першій сторінці сповіщає, що автограф подарований А.І. Ковалевському.
Філософською проблематикою, способом вирішення її, образною символікою твір органічно пов'язаний з діалогами початку 70-х pp. Це дає підставу вважати, що він написаний 1771-1772 pp. Вперше опублікований у журналі "Філософська думка" (1971, № 5, с. 96-107).
1 У цьому творі Сковорода продовжує тему, розпочату твором "Бесіда, названа двоє...", тобто вчення про дві натури, дві сторони всього сутнього.
а) Primo et novissimo amico meo Andrea Joannidi K[ovalevscio], Domino vice-tribuno proprii fetus ebitionem dono affero. Senex Gregorius de Sabba Skovoroda[2].
|
