Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
Розмовляють Душа і Нетлінний Дух
Содержание книги
- Що таке істинне блаженство. На чому воно твердо стоїть. - звичайно, той камінь великий, дивний і єдиний.
- Розмова п'яти подорожніх про справжнє щастя в житті
- Дружня розмова про мир душевний
- Дружня бесіда про душевний спокій
- Картина зображеного біса, якого називають смуток, туга, печаль
- Прикмети деяких спорідненостей
- Спорідненість до хліборобства
- Кілька символів, тобто загадкових або таємничих образів, із поганського богослов'я
- Написана 1776 року, 28 березня.
- Звернення притчі до Бога, або до вічності
- У речах можна завважити вічність
- Початок в усіх світових системах відчувається і всю тлінь, наче одяг свій, носить; він є світ першородний
- Тут кілька знамень, гербів і печаток, що тайно утворюють гірний початок
- На цьому початку заснована вся Біблія
- Про символи, або образи. Як вони називалися у греків. А як називаються в Біблії.
- Перший дослід, що випробовує силу такого слова: "звершилися небо й земля. . . "
- Випробовується сила такого слова: "відпочив у сьомий день від усіх справ своїх"
- Про плащаницю, спущену петрові
- Про драбину Якова, про Сім міст, жінок, сурм. Гір. . .
- Боротьба Архистратига Михаїла зі Сатаною про це: легко бути добрим
- Боротьба й суперечка про те: дуже важко бути злим, легко бути добрим
- Про диявольський наклеп і про підступи, що відводять від істинної втіхи
- Розділ, що все у світі - похіть очей, труд і горе
- Притча, названа "єродій"
- НАЗВАНА "УБОГИЙ ЖАЙВОРОНОК"
- Розмовляють Душа і Нетлінний Дух
- Випробовується Божа сила у деяких місцях біблійних
- quot;Весь я не помру". Горацій (лат.)
- Сковорода перебував у придворній капелі з кінця 1741 до вересня 1744 р.
- Тут М. Ковалинський розповідає про обставини свого знайомства з Сковородою, яке відбулося в 1762 р.
- Тут біограф використовує Лист Сковороди до нього, що є присвятою до діалога "розмова про давній світ".
- Саддукеями називались священики Юдеї в період царювання Ірода.
- б) Читай про це книгу :"De l'origine, usages et abus de la raison et de la foi", v.I.-p. 328.
- А) веселість обов’язкова для мудрого мужа: безбожно богобоязливому печалитись (юнг. Ніч. IV)
- Хай цілує мене поцілунками уст своїх
- Погляди, викладені у цьому перефразованому з Епікура вислові. Сковорода у 60-ті pp. ще не поділяв. Вступ написаний пізніше - у 80-ті pp.
- Сковорода, захоплюючись мудрістю єгипетської міфології, зауважує, що єгипетські міфи лягли в основу міфології юдейської, на грунті якої виникла Біблія.
- З фівами Сковорода пов'язує розквіт мудрості давніх єгиптян. У хiiі ст. До Н. Е. Фіви були столицею єгипту.
- Про караючий меч єремії Йдеться у Біблії (старий завіт. II-га Книга маккавеїв, гл. 15, ст. 15-16) як про кару за поклоніння іншим богам.
- Асхань (асха) - ім'я Дочки халева, який досяг землі обітованої (книга Ісуса навина, гл. 14-15).
- Тут і далі посилання на захарію відносяться до книги пророка захари - частини Старого завіту.
- Тут і далі посилання на книгу пророка Малахії - частину Старого завіту.
- Цей вірш зі "Саду божественних пісень" Сковорода часто цитує у своїх інших творах.
- Мова йде про "притчі соломона" з Біблії.
- Вірш цей належить Георгію Кониському - професорові Києво-Могилянської академії. Він запозичений з його курсу поетики.
- Першому й найновішому другові моєму Андрію Івановичу Ковалевському, віце-губернатору, творіння власної душі присвячую і дарую. Старець Григорій Сковорода, син Сави (лат.)
- Німецька колонія поблизу міста Острогозька. Сікера - назва хмільного напою в Біблії.
- Лабіринт, побудований легендарним майстром дедалом для крітського Царя міноса. Символізує складне, заплутане становище, з якого важко знайти вихід.
- а) Від отця істини і від отця брехні.
- У цьому творі Сковорода розглядає питання про вічну невидиму сутність речей, що відображається у постійності законів буття. Пізнання цих законів є запорукою щасливого життя людей.
ДІАЛОГ.
НАЗВА ЙОГО - ПОТОП ЗМІЇНИЙ
Розмовляють Душа і Нетлінний Дух
1791 року, серпня 16
ЛЮБИЙ ДРУЖЕ МИХАИЛЕ![1]
Стародавній монах Ерират усі свої потішні записи дарував другові й панові своєму, патріархові Софронію[2], а я підношу тобі.
Ти для мене у другові пан, а в панові - друг.
Цю книжечку я написав у Бурлуці, потішаючи безділля. її вкрали. Та я, натрапивши на список, виправив, розширив і завершив.
Потоп зміїний, Ноїв, божий і Біблія є те ж саме.
Якщо вона море, то як же не потоп? Гляньте на Назонову картину потопну[3].
Nat lupus inter oves...[4]
Чи не в цьому морі поринає весь Всесвіт?
Гей, у цьому! Гей, увесь! "Занурились, як олово у воді..." Лиш мій Ізраїль, цю безодню перелітаючи, переходить. Лиш він схоплює жалібну ревність Варуха.
"Хто перейде на той бік моря і знайде премудрість?"
Що таке Біблія, як не світ? Що таке світ, як не ідол деїрський?[5] Що таке золота голова його, як не сонце? Що таке сонце, як не вогненне море?
Чи не воно заступило нам нашу гавань оту:
"То цей стоїть за стіною нашою і каже: "Лицеміре! Чому засумнівався ти?"
Чи не всі, хто не переплив, мучаться у вогненній безодні? Чи не всі бекають про пекло? І хто зрозумів пекло? Чи не смішно, що всі є у пеклі, а бояться, щоб не потрапити?
Ось справжній сфінкс, що мучить тих, хто не відгадав загадки. "Захвилюються і спочити не зможуть". "Ходите у полум'ї вогню вашого".
А Ной мій райдугу бачить, і потоп припиняється. Що таке прекрасна райдуга? Чи не радість є райдуга?[6] Чи не сонце бачить свій образ у дзеркалі вод хмарних? Чи не сонце дивиться на сонце, на друге своє сонце? На образ відображений, на радість і на мир твердий? Чи не туди дивиться цей проводир наш, чи не туди волхвів веде?
Залишся ж, сонце і місяцю! Прощай, вогненна безодне! (Прости, західне сонце!) Ми сотворимо краще світло. Створимо день веселіший. Хай буде світло! І це було світло. Хай стане сонце і місяць! Хай стане і утвердиться! Хай світить навіки віків! І це стало сонце і місяць! Новий місяць і сонце. Від Бога божественне.
Заспівай же, о Ісайє! Заспівай нам пісню переможну. Це Ізраїль перейшов море!
Не зайде для тебе сонце,
Місяць в небі не змаліє.
Господь буде світлом твоїм,
І закінчаться дні твої.
Дні ридання твого.
Заспіваю й я з тобою, любий мій Ісайє! "Райдугу мою покладаю в хмарах". Це означає: мир утверджую всередині себе.
Сонце всіх оберігає
Райдугою утішає.
Серця глибочінь, прокинься!
Другом будь собі - влюбися!
Геть потоп тоді змаліє,
А веселка заясніє.
Смак забудь сльози гіркої,
Заспокоїш шляхи твої.
Стань собі ти райдугою.
Розминешся із тугою.
Цим усіх не наситити!
Безодню безоднею не вдовольнити.
Пустельник Григорій Варсава Сковорода
(Д. Мейнгард)
In superabili loco stat animus, qui externa deseruit. Nunquam major est, quam ubi aliena deposuit, et fecit sibi pacem, nil timendo... (Seneca, Epistolae, 79)[7].
Це те ж саме: "Розумний праведник собі другом буде" (Притчі, гл. 12-та).
ГЛАВА 1-ша
ПРИТЧА: СЛІПИЙ І ЗРЯЧИЙ[8]
Два мандрівники увійшли у храм Соломона: один сліпий, другий зрячий. Сліпий без користі зводив очі й водив ними по стінах храму. А зрячий, бачачи зображення, що відтворювало людину, звірів, птахів, гори, ріки, ліси, поля, квіти, сонце, зорі й коштовне каміння, й наводячи у всьому незмінну міру, яка художниками називається малюнок, утішався великою веселістю. А ще більш цікавою зіницею оглядав він семилампадний свічник і тінь херувимів. "Я не бачу веселості у цьому храмі", - сказав сліпий... "О нещасний! - закричав зрячий. - Піди додому й викопай зіниці свої, закопані у міху твоєму. Принеси їх сюди. Тоді обновиться тобі храм цей, і відчуєш твоє блаженство, що насолоджує тебе".
ГЛАВА 2-га
|
