Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
Про драбину Якова, про Сім міст, жінок, сурм. Гір. . .
Содержание книги
- Написане 1794 року на давній смак
- Симфонія, названа Книга асхань[1], про пізнання самого себе
- Бесіда, названа двоє, про те, що легко бути блаженним
- Ворота господні у нову країну у межі вічності
- Що таке істинне блаженство. На чому воно твердо стоїть. - звичайно, той камінь великий, дивний і єдиний.
- Розмова п'яти подорожніх про справжнє щастя в житті
- Дружня розмова про мир душевний
- Дружня бесіда про душевний спокій
- Картина зображеного біса, якого називають смуток, туга, печаль
- Прикмети деяких спорідненостей
- Спорідненість до хліборобства
- Кілька символів, тобто загадкових або таємничих образів, із поганського богослов'я
- Написана 1776 року, 28 березня.
- Звернення притчі до Бога, або до вічності
- У речах можна завважити вічність
- Початок в усіх світових системах відчувається і всю тлінь, наче одяг свій, носить; він є світ першородний
- Тут кілька знамень, гербів і печаток, що тайно утворюють гірний початок
- На цьому початку заснована вся Біблія
- Про символи, або образи. Як вони називалися у греків. А як називаються в Біблії.
- Перший дослід, що випробовує силу такого слова: "звершилися небо й земля. . . "
- Випробовується сила такого слова: "відпочив у сьомий день від усіх справ своїх"
- Про плащаницю, спущену петрові
- Про драбину Якова, про Сім міст, жінок, сурм. Гір. . .
- Боротьба Архистратига Михаїла зі Сатаною про це: легко бути добрим
- Боротьба й суперечка про те: дуже важко бути злим, легко бути добрим
- Про диявольський наклеп і про підступи, що відводять від істинної втіхи
- Розділ, що все у світі - похіть очей, труд і горе
- Притча, названа "єродій"
- НАЗВАНА "УБОГИЙ ЖАЙВОРОНОК"
- Розмовляють Душа і Нетлінний Дух
- Випробовується Божа сила у деяких місцях біблійних
- quot;Весь я не помру". Горацій (лат.)
- Сковорода перебував у придворній капелі з кінця 1741 до вересня 1744 р.
- Тут М. Ковалинський розповідає про обставини свого знайомства з Сковородою, яке відбулося в 1762 р.
- Тут біограф використовує Лист Сковороди до нього, що є присвятою до діалога "розмова про давній світ".
- Саддукеями називались священики Юдеї в період царювання Ірода.
- б) Читай про це книгу :"De l'origine, usages et abus de la raison et de la foi", v.I.-p. 328.
- А) веселість обов’язкова для мудрого мужа: безбожно богобоязливому печалитись (юнг. Ніч. IV)
- Хай цілує мене поцілунками уст своїх
- Погляди, викладені у цьому перефразованому з Епікура вислові. Сковорода у 60-ті pp. ще не поділяв. Вступ написаний пізніше - у 80-ті pp.
- Сковорода, захоплюючись мудрістю єгипетської міфології, зауважує, що єгипетські міфи лягли в основу міфології юдейської, на грунті якої виникла Біблія.
- З фівами Сковорода пов'язує розквіт мудрості давніх єгиптян. У хiiі ст. До Н. Е. Фіви були столицею єгипту.
- Про караючий меч єремії Йдеться у Біблії (старий завіт. II-га Книга маккавеїв, гл. 15, ст. 15-16) як про кару за поклоніння іншим богам.
- Асхань (асха) - ім'я Дочки халева, який досяг землі обітованої (книга Ісуса навина, гл. 14-15).
- Тут і далі посилання на захарію відносяться до книги пророка захари - частини Старого завіту.
- Тут і далі посилання на книгу пророка Малахії - частину Старого завіту.
- Цей вірш зі "Саду божественних пісень" Сковорода часто цитує у своїх інших творах.
- Мова йде про "притчі соломона" з Біблії.
- Вірш цей належить Георгію Кониському - професорові Києво-Могилянської академії. Він запозичений з його курсу поетики.
- Першому й найновішому другові моєму Андрію Івановичу Ковалевському, віце-губернатору, творіння власної душі присвячую і дарую. Старець Григорій Сковорода, син Сави (лат.)
ПРО ДРАБИНУ ЯКОВА, ПРО СІМ МІСТ, ЖІНОК, СУРМ! ГІР...
Драбина Якова, що торкається небес, показує цю ж седмицю. Від неї й через неї течуть і стікають до своєї точки всі фігури, часто називаючись свідками, сторожами й ангелами, тобто слугами, які благовістять мир. "Слава у вишніх Богові..."
Яків, як і дід його, прозрів, що це не людський жарт, а дім божий, і що ця седмиця є двері, котрі заводять на високий край, а побачив також по заході сонця. Сюди дивляться й клятвенні джерела його батька. "Очі твої - як озера в Єсевоні (місті)"
Клятва, смерть і фігура є одне й те ж.
Ці ж дні є і сім міст божих, і сім Ісаакових жінок, що як одна одного дотримуються чоловіка, і сім сурм, що зруйнували Єрихон. І звичайно, небо, коли сповіщає славу божу, є сурма.
Ці ж є гори божі, гори ситі. Там росте ріг Давида, туди сходять усі коліна Ізраїля. Туди ж у гірне іде й Маріам. Там місце стадам оленів і олениць, що народжують, "Перейдемо до Вифлеєма..." "Там народила тебе мати твоя".
Сюди дивиться і Даниїл Меіngагt[32] з гачками своїх седмиці. І Павло, і Стефан, що йдуть у Галілею. "Знаю людину". "Тіло її, як фарсис (камінь)". "Як піднялася пишнота її". "Це бачу небеса відкриті". "Прийдіть, зійдемо на гору господню". Там мир Ізраїлю і гавань усім фігурам! "Спочив у день сьомий".
Розділ 16-й
ПРО БЕЗКОНЕЧНИЙ ПРОСТІР І НЕПРОХІДНІСТЬ ДОМУ БОЖОГО
Пізнавши день, пізнаєш седмицю, а цю пізнавши, пізнаєш "Книгу Буття" й інші, як гілки її. І хоча в цьому непрохідному лабіринті не кожні двері можна відкрити, та вже знаєш, що під тією печаттю не що інше, а лиш таїться божий скарб. Досип тобі, що отримав вихід і що тобі подарована нитка шовкового клубка від царівни Аріадни[33], яка виводить тебе із цього лабіринту на простір.
Єрусалимська Аріадна є Раав, яка звільнила в Єрихон вивідувачів Ісусових, прив'язаних біля вікна червоною вірьовкою. Ця мотузочка є для нас проводирем у численних, пов'язаних між собою чертогах дому божого, що розділяє Фареса від Зари, світло від пітьми[а].
Цією вірьовкою межує Навин землю, а за цією мірою їсть Єзекіїль священні хліби й воду. "Вірьовка червона - уста твої". "Бачив, і це муж, а в руці його шнур землемірний". "Ним же міряй..." "Відміряється нам".
Навіщо бажати все перезнати? Ненаситна забава гуляти по соломонівських садах і домах, а не все видивлятися. Шукати й дивуватися означає те ж саме. Цей рух веселить і оживляє душу, як швидкість воду, що тече по камінню. Та при повному відкритті всього-на-всього зникає подив. Тоді слабшає апетит і настає насичення, потім нудьга і сум. 1000 років й один день - одна фігура і 1000000 їх є те ж саме. Коли щось незрозуміле, загукай з Варухом: "О Ізраїлю! Який великий дім божий! Великий і не мас кінця". "Це море велике..."
Розділ 17-й
|
