Звернення притчі до Бога, або до вічності

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 14 из 86Следующая ⇒

ПЕРЕДДВЕР'Я, АБО ҐАНОК

Пустельник жив у глибокій самотині[16]. Він щоднини при сході сонця входив у просторий сад. У саду жила прекрасна й надзвичайно лагідна пташка. Він з цікавістю дивився на дивні властивості отої пташки, веселився, ловив [її] і так непомітно проводив час. Пташка, навмисне близько сідаючи, забавляла лови його й, здавалося, тисячу разів могла бути в руках, та не міг її ніколи впіймати. "Не сумуй за цим, друже мій, - сказала пташка, - що впіймати не можеш. Ти будеш вік мене ловити для того, щоб ніколи не впіймати, а лиш забавлятися". Якось до нього приходить його друг. Після привітання почалась дружня бесіда. "Скажи мені, - запитує гість, - чим ти у дрімучій твоїй пустелі потішаєшся? Я би в ній помер від нудьги..." Та пустельник: "Скажи ж ти спершу, що тебе веселить у співжитті? Я б у ньому помер від суму..." - "Моїх забав три джерела, - гість відповів, - 1) подаю моїм домашнім і чужим посильне благодіяння; 2) добрий стан здоров'я; 3) приємність дружнього співжиття..." - "А я, - сказав пустель­ник, - маю дві забави: пташку й початок. Я пташку завжди ловлю, та ніколи не можу її впіймати. Я маю тисячу й один фігурних шовкових вузлів. Шукаю в них початок й ніколи розв'язати не можу..."

"Мені твої забави, - каже гість, - видаються дитячими. Та якщо вони невинні й тебе можуть веселити, то я тобі прощаю". І залишив друга з потішним його початком.

Розділ 1-й

Божественні містагоги, або тайновидці, приписують початок лиш єдиному Богові. Та воно так точно й є, якщо оглянутися... Справжнім початком є те, що не мало нічого перед собою. А як будь-яке створіння народжується й зникає, так, звичайно, щось перед ним було й після нього залишається. Отже, ніщо початком і кінцем бути не може. Початок і кінець є те ж, що Бог, або Вічність. Нічого немає ні перед нею, ні після неї. Все у необмежених своїх надрах уміщує. І не їй щось, а вона всьому початок і кінець. Початок і кінець є, на їх думку, те ж саме. I і правді так є, якщо розміркувати. Вічність свій простір, який НЄ починається і після всього залишається, навіть до того простягає, щоб вона й випереджала все-на-все[а]. У ній так, як | кільці: перша й остання точка є та ж сама, і, де почалося, там же й закінчилось.

У самих створіннях це можна завважити тоді, коли зогниває ' мре на ниві зерно, виходить із нього нова зелень і гниття старого є народженням нового, щоб, де падіння, тут же було й поновлення, яке засвідчує премудру й всезберігаючу світобудову.

У всіляких же речовинах для допитливого спостерігача премилосердна ця мати майже відчутна, але не зрозуміла, Подібна до сумирної, але невловимої пташки.

Цей справжній початок скрізь живе. Тому він не частина і не складається з частин, а цілий і твердий, тому й незруйнівний, не переходить з місця на місце, а єдиний, безмірний та надійний. А як усюди, так і завжди є. Все випереджає й закінчує, сам ні не випереджуваний, ні закінчуваний. Цим початком благословляється Асир, син Якова: "Вкриє тебе бо­жий початок".

Хто крізь морок побачив цей початок, той називався у євреїв пророком, називався й священиком, тобто хто святе бачить і показує, тим-то й людським освятителем. Подекуди такі називалися маги, або волхви, подекуди - халдеї, гімнософісти[17]; у еллінів - єреї, софи, філософи, єрофанти[18] та ін. Визначені ж до цієї науки звільнялися од усіх життєвих справ. Це означало посвятитися Богові. Тоді вони у природі та в книгах вільно шукали початок.

Розділ 2-й

Познавательные статьи:



Формы дистанционного обучения

Передача мяча двумя руками снизу

Значение правильной осанки для жизнедеятельности человека

Основные ошибки при выполнении передач мяча на месте