Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
Звернення притчі до Бога, або до вічності
Содержание книги
- Написане 1794 року на давній смак
- Симфонія, названа Книга асхань[1], про пізнання самого себе
- Бесіда, названа двоє, про те, що легко бути блаженним
- Ворота господні у нову країну у межі вічності
- Що таке істинне блаженство. На чому воно твердо стоїть. - звичайно, той камінь великий, дивний і єдиний.
- Розмова п'яти подорожніх про справжнє щастя в житті
- Дружня розмова про мир душевний
- Дружня бесіда про душевний спокій
- Картина зображеного біса, якого називають смуток, туга, печаль
- Прикмети деяких спорідненостей
- Спорідненість до хліборобства
- Кілька символів, тобто загадкових або таємничих образів, із поганського богослов'я
- Написана 1776 року, 28 березня.
- Звернення притчі до Бога, або до вічності
- У речах можна завважити вічність
- Початок в усіх світових системах відчувається і всю тлінь, наче одяг свій, носить; він є світ першородний
- Тут кілька знамень, гербів і печаток, що тайно утворюють гірний початок
- На цьому початку заснована вся Біблія
- Про символи, або образи. Як вони називалися у греків. А як називаються в Біблії.
- Перший дослід, що випробовує силу такого слова: "звершилися небо й земля. . . "
- Випробовується сила такого слова: "відпочив у сьомий день від усіх справ своїх"
- Про плащаницю, спущену петрові
- Про драбину Якова, про Сім міст, жінок, сурм. Гір. . .
- Боротьба Архистратига Михаїла зі Сатаною про це: легко бути добрим
- Боротьба й суперечка про те: дуже важко бути злим, легко бути добрим
- Про диявольський наклеп і про підступи, що відводять від істинної втіхи
- Розділ, що все у світі - похіть очей, труд і горе
- Притча, названа "єродій"
- НАЗВАНА "УБОГИЙ ЖАЙВОРОНОК"
- Розмовляють Душа і Нетлінний Дух
- Випробовується Божа сила у деяких місцях біблійних
- quot;Весь я не помру". Горацій (лат.)
- Сковорода перебував у придворній капелі з кінця 1741 до вересня 1744 р.
- Тут М. Ковалинський розповідає про обставини свого знайомства з Сковородою, яке відбулося в 1762 р.
- Тут біограф використовує Лист Сковороди до нього, що є присвятою до діалога "розмова про давній світ".
- Саддукеями називались священики Юдеї в період царювання Ірода.
- б) Читай про це книгу :"De l'origine, usages et abus de la raison et de la foi", v.I.-p. 328.
- А) веселість обов’язкова для мудрого мужа: безбожно богобоязливому печалитись (юнг. Ніч. IV)
- Хай цілує мене поцілунками уст своїх
- Погляди, викладені у цьому перефразованому з Епікура вислові. Сковорода у 60-ті pp. ще не поділяв. Вступ написаний пізніше - у 80-ті pp.
- Сковорода, захоплюючись мудрістю єгипетської міфології, зауважує, що єгипетські міфи лягли в основу міфології юдейської, на грунті якої виникла Біблія.
- З фівами Сковорода пов'язує розквіт мудрості давніх єгиптян. У хiiі ст. До Н. Е. Фіви були столицею єгипту.
- Про караючий меч єремії Йдеться у Біблії (старий завіт. II-га Книга маккавеїв, гл. 15, ст. 15-16) як про кару за поклоніння іншим богам.
- Асхань (асха) - ім'я Дочки халева, який досяг землі обітованої (книга Ісуса навина, гл. 14-15).
- Тут і далі посилання на захарію відносяться до книги пророка захари - частини Старого завіту.
- Тут і далі посилання на книгу пророка Малахії - частину Старого завіту.
- Цей вірш зі "Саду божественних пісень" Сковорода часто цитує у своїх інших творах.
- Мова йде про "притчі соломона" з Біблії.
- Вірш цей належить Георгію Кониському - професорові Києво-Могилянської академії. Він запозичений з його курсу поетики.
- Першому й найновішому другові моєму Андрію Івановичу Ковалевському, віце-губернатору, творіння власної душі присвячую і дарую. Старець Григорій Сковорода, син Сави (лат.)
ПЕРЕДДВЕР'Я, АБО ҐАНОК
Пустельник жив у глибокій самотині[16]. Він щоднини при сході сонця входив у просторий сад. У саду жила прекрасна й надзвичайно лагідна пташка. Він з цікавістю дивився на дивні властивості отої пташки, веселився, ловив [її] і так непомітно проводив час. Пташка, навмисне близько сідаючи, забавляла лови його й, здавалося, тисячу разів могла бути в руках, та не міг її ніколи впіймати. "Не сумуй за цим, друже мій, - сказала пташка, - що впіймати не можеш. Ти будеш вік мене ловити для того, щоб ніколи не впіймати, а лиш забавлятися". Якось до нього приходить його друг. Після привітання почалась дружня бесіда. "Скажи мені, - запитує гість, - чим ти у дрімучій твоїй пустелі потішаєшся? Я би в ній помер від нудьги..." Та пустельник: "Скажи ж ти спершу, що тебе веселить у співжитті? Я б у ньому помер від суму..." - "Моїх забав три джерела, - гість відповів, - 1) подаю моїм домашнім і чужим посильне благодіяння; 2) добрий стан здоров'я; 3) приємність дружнього співжиття..." - "А я, - сказав пустельник, - маю дві забави: пташку й початок. Я пташку завжди ловлю, та ніколи не можу її впіймати. Я маю тисячу й один фігурних шовкових вузлів. Шукаю в них початок й ніколи розв'язати не можу..."
"Мені твої забави, - каже гість, - видаються дитячими. Та якщо вони невинні й тебе можуть веселити, то я тобі прощаю". І залишив друга з потішним його початком.
Розділ 1-й
Божественні містагоги, або тайновидці, приписують початок лиш єдиному Богові. Та воно так точно й є, якщо оглянутися... Справжнім початком є те, що не мало нічого перед собою. А як будь-яке створіння народжується й зникає, так, звичайно, щось перед ним було й після нього залишається. Отже, ніщо початком і кінцем бути не може. Початок і кінець є те ж, що Бог, або Вічність. Нічого немає ні перед нею, ні після неї. Все у необмежених своїх надрах уміщує. І не їй щось, а вона всьому початок і кінець. Початок і кінець є, на їх думку, те ж саме. I і правді так є, якщо розміркувати. Вічність свій простір, який НЄ починається і після всього залишається, навіть до того простягає, щоб вона й випереджала все-на-все[а]. У ній так, як | кільці: перша й остання точка є та ж сама, і, де почалося, там же й закінчилось.
У самих створіннях це можна завважити тоді, коли зогниває ' мре на ниві зерно, виходить із нього нова зелень і гниття старого є народженням нового, щоб, де падіння, тут же було й поновлення, яке засвідчує премудру й всезберігаючу світобудову.
У всіляких же речовинах для допитливого спостерігача премилосердна ця мати майже відчутна, але не зрозуміла, Подібна до сумирної, але невловимої пташки.
Цей справжній початок скрізь живе. Тому він не частина і не складається з частин, а цілий і твердий, тому й незруйнівний, не переходить з місця на місце, а єдиний, безмірний та надійний. А як усюди, так і завжди є. Все випереджає й закінчує, сам ні не випереджуваний, ні закінчуваний. Цим початком благословляється Асир, син Якова: "Вкриє тебе божий початок".
Хто крізь морок побачив цей початок, той називався у євреїв пророком, називався й священиком, тобто хто святе бачить і показує, тим-то й людським освятителем. Подекуди такі називалися маги, або волхви, подекуди - халдеї, гімнософісти[17]; у еллінів - єреї, софи, філософи, єрофанти[18] та ін. Визначені ж до цієї науки звільнялися од усіх життєвих справ. Це означало посвятитися Богові. Тоді вони у природі та в книгах вільно шукали початок.
Розділ 2-й
|