Про выногрáдарув-розби′йныкув і про угловóго пудрýбного кáмыня
33. Вы′слухайтэ дрýгу пры′тчу. Був одын господáр на свою′й господáрцы, якы′й насады′в выногрáду, огороды′в ёгó, вы′копав там сáжолку, вэ′жу постáвыв – і оддáв ёго выногрáдарям, да й пошóв.
34. А як прышлá порá поспíты, то вин послáв свойíх слýгэй до выногрáдарув, шоб забрáлы тóе своé, шо поспíло.
35. Выногрáдары, схваты′вшы ёгó слýгэй, тогó збы′лы, тогó забы′лы, а тогó побы′лы камíннем.
36. Знов послáв вин гы′нчых слýгэй, бильш, чым впырíдж; і з йíмы зробы′лы тóе сáмэ.
37. Нарэ′шты, послáв вин до йіх свогó сы′на і сказáв: «Посорóмняцьця могó сы′на».
38. Алэ′ выногрáдарі, пубáчывшы сы′на, стáлы говоры′ты пóмыз собóю: «Спáдчына мáе бýты ёгó; ходíмо заб’емо ёгó і спáдчына нам достáныцьця!»
39. І схваты′вшы ёгó, вы′вылы гэть з выногрáду і забы′лы.
40. То от, як пры′дэ господáр выногрáду, то шо вин зрóбыть с ты′мы выногрáдарамы?»
41. Кáжуть Ёму: «Нэ′чысть гэ′ту оддáсьць на стрáшну смэрть, а выногрáд дасьць гы′нчым выногрáдарям, якы′йі бýдуть оддавáты ёмý спíлый выногрáд впóру».
42. Ісýс кáжэ йім: «Нывжэ′нь вытэ′ ныкóлы ны чытáлы в Пысáнні: «Кáмэнь, шо ёгó одкы′нулы майстрі, то став угловы′м пудрýбным кáмынем; гэ′то од Гóспода, і вонó е ды′вом в гочя′х нáшых» (Псал. 117, 22—23).
43. З-за гэ′того й кажý вам, шо бýдэ одобрáнэ од вас Цáрыство Бóжэ і оддáнэ бýдэ нарóдовы, шо прынóсытымэ ёгó плыд.
44. І той, хто впадэ′ на гэ′той кáмэнь, то розоб’éцьця, а на когó вин упадэ′, то тогó рошчя′выть».
45. І почýвшы пры′тчы Ёгó, пэршосвяшчэ′ннікы і фарысéйі розобрáлысь, шо Вин про йіх говóрыть.
46. І намагáлысь схваты′ты Ёгó; алэ′ побоя′лысь людэ′й, бо Ёгó почытáлы за прорóка.
|