Іýда договáруйіцьця продáты Ісýса
Іýда договáруйіцьця продáты Ісýса
14. Тоды′ оды′н з дванáццыті, шо звáвся Ію′да Іскарыё′т, пошóв до пэршосвяшчэ′ннікув
15. і сказáв: «Шо вытэ′ мынí дастэ′ – і я вам продáм Ёгó?» І воны′ пообыця′лы ёмý тры′ццэть сырэ′браныкув.
16. І с тэ′йі поры′ вин шукáв трапýнку, шоб продáты Ёгó.
Тáйна Вычэ′ра
17. Пэ′ршого дня опрíснячного пудыйшлы′ учынікы′ до Ісýса і сказáлы Ёмý: «Дэ хóчыш, шоб мы прышыховáлы Пáску спожы′ты Тобí?»
18. Вин сказáв: «Сходíтэ в мíсто до такóго-то і сажíтэ ёму: «Учíтель кáжэ: порá моя′ блы′сько; в тыбэ′ спрáвлю Пáску з учынікáмы Свойíмы».
19. Учынікы′ зробы′лы так, як сказáв йім Ісýс, і прышыховáлы пáску.
20. А як прышóв вэ′чор, Вин сів за стыл з дванаццытьмá Свойíмы учынікáмы.
21. І як воны′ йíлы, сказáв: «Напрáвду кажý вам, шо оды′н з вас продáсьць Мынэ′».
22. Воны′ зрáзу посмутнíлы ё′мко і стáлы говоры′ты Ёмý кáжон з йіх: «Чы ны я, Гóсподы?»
23. Вин жэ сказáв йім: «Той, хто помочы′в в мы′сцы рýку рáзом зо Мнóю, гэ′той продáсьць Мынэ′.
24. Бо Сын Людськы′й ідэ′, як напы′сано про Ёгó; алэ′ гóрэ томý чоловíковы, шо продáсьць Сы′на Людського: ліпш бы гэ′тому чоловíковы ны роды′тысь!»
25. Тоды′ й Ію′да, шо продáв Ёгó, сказáв: «Чы ны я, Учíтілю?» Ісýс кáжэ ёмý: «Ты сказáв».
26. І як воны′ йíлы, Ісýс взяв хліб і, поблагословы′вшы, поламáв і, роздаючы′ учынікáм, сказáв: «Бырíтэ, йíжтэ; гэ′то – Тíло Моé».
27. І взя′вшы чя′шу і оддáвшы дя′ку, пода′в йім і сказáв: «Пíтэ з йійí всі;
28. Бо гэ′то кров Моя′ Нóвого Завíта, шо за мнóгых пролывáйіцьця, шоб булы′ отпушчаны йíхы грыхы′.
29. Кажý ж вам, шо з гэ′того чя′су ны бýду пы′ты з гэ′того плóда выногрáдного до тогó дня, як бýду пы′ты з вáмы нóвэ вынó в Цáрыствы Могó Бáтька».
|
