Про кáмэнь Цэ′рквы. Учынікы′прызнаю′ть Ісýса за Хрыстá
Про кáмэнь Цэ′рквы. Учынікы′прызнаю′ть Ісýса за Хрыстá
13. Прышóвшы в зэ′мню Кысáрыю Пылы′пову, Ісýс пытáвся Свойíх учынікы′в: «За когó лю′дэ прызнаю′ть Мынэ′, Сы′на Людськóго?»
14. Воны′ сказáлы: «Одны′ -- за Іоáнна Хрыстíтіля, дрýгы – за Ілью′, гы′нчы – Ійірэ′мію абó за одногó з прорóкув».
15. А Вин кáжэ йім: «А вытэ′ за когó Мынэ′ поважя′йітэ?»
16. Сы′мон, гэ′то Пытрó, одкáзуючы, сказáв: «Ты – Хрыстóс, Сын Бóга Жывóго».
17. Тоды′ Ісýс сказáв ёмý: «Шчаслы′вый ты, Сы′мон, сын Іóнын бо ны тíло і кров явы′лы тобí гэ′тэ, а Бáтько Мий, шо на Ныбысáх.
18. Я тобí кажý: ты камíнна скалá, і на гэ′туй камíннуй скалí постáвлю Я Цэ′ркву Свою′ і пыкэ′лна сы′ла ны змо′жэ ныц юй зробы′ты.
19. І дам тобí ключí од Цáрыства Ныбэ′сного, і шо ты звя′жыш на зымнí, тóе бýдэ звя′занэ на нэ′бы, і шо розвя′жыш на зымнí, тóе бýдэ розвя′занэ на нэ′бы».
20. Тоды′ Ісýс прыказáв учынікáм Свойíм, шоб ныкóму ны казáлы, шо Вин е Ісýс Хрыстóс.
Ісýс открывáе учынікáм Свойíм, шо Ёмý пры′дыцьця і трэ′ба вэ′льмы мýчытысь
21. С тэ′йі поры′ Ісýс став выкáзуваты учынікáм Свойíм, шо Вин мýсыть іты′ в Йірусалы′м і мнóго помýчытысь од старэ′йшын і пэршосвяшчэ′ннікув, і кнíжныкув, і буты Ёмý росп’я′тому, і на трэ′тій дэнь воскрэ′снуты.
22. І одвíвшы Ёгó вбик, Пытрó став одговáруваты Ёгó і казáты: «Змылосэ′рдься над Собóю, Гóсподы! Хай ны бýдэ такóго с Тобóю».
23. А Вин повырнýвся до ёгó і сказáв Пытрóвы: «Одыйды′ од Мынэ′, лыхы′й! Ты Мынí спокýса, бо ны про Бóжэ дýмайіш, а про людськóе!»
|