Ісýс вылíчуе ныдýжых в зымнí Гэнысарэ′тськуй
Ісýс вылíчуе ныдýжых в зымнí Гэнысарэ′тськуй
34. І пырыплíвшы, прыбулы′ воны′ в зэ′мню Гэнысарэ′тську.
35. А лю′дэ с тых місьць, познáвшы Ёгó, наказáлы лю′дюм по всюй туй околы′шносьці, і прыныслы′ до Ёгó хвóрых.
36. І просы′лы Ёгó, шоб хоч доткнýтысь до крáю Ёгó одэ′жы; і котóры дотыкáлысь, то становы′лысь здорóвымы.
Глава 15
Бóжый накáз, прыдáнія і фарысéйі
1. Тоды′ прыхóдять до Ісýса Йірусалы′мськы кнíжныкы і фарысéйі і кáжуть:
2. «Чомý Твойí учынікы′ ны прыдэ′ржуюцьця прыдáнія стары′х людэ′й (закóнув, пырыдáных стары′мы людьмы′)? Бо ны мы′ють рук, як йідя′ть хліб».
3. А Вин йім скáзав на гэ′тэ: «А чогó вытэ′ ны прыдэ′ржуйітэсь зáповыді Бóжыйі з-за вáшых прыдáній (з-за закóнув, пырыдáных стары′мы людьмы′)?
4. Бо Биг дав зáповыді: «шанýй бáтька й мáтыра» і «хто обговóруе бáтька чы мáтыра, томý смэ′ртю вмырты′» (Выход, 20, 12; 21, 17).
5. А вытэ′ кáжытэ: Як хто скáжэ бáтьковы чы мáтыры: «Всэ, шо ты мáйіш од мынэ′, -- гэ′то дар Бóжый»,
6. той мóжэ й ны шановáты бáтька свогó чы мáтыра свою′. То вытэ′ одкы′нулы зáповыдь Бóжу з-за прыдáній вáшых (з-за пырыкáзаного вáшымы прэ′дкамы).
7. Кры′вытэ душéю! Дóбрэ прорóчыв про вас Ісáія, кáжучы:
8. «Гэ′ты лю′дэ блы′зькы до Мынэ′ словáмы свойíмы і шанýють Мынэ′ язы′ком; а сэ′рцэ йíхэ далё′кэ од Мынэ′.
9. Алэ′ напрáсно воны′ почытáють Мынэ′, гýчачы нагýкам і зáповыдям людськы′м». (Ісаія, 29, 13).
|