Знывáга Дýха Святóго ны просты′цьця
Знывáга Дýха Святóго ны просты′цьця
30. Хто ны зо Мнóю, той прóтів (прóты) Мынэ′; і хто ны збырáе зо Мнóю, той мáрно рострáчуе.
31. З-за гэ′того Я вам кажý: вся′кый гріх і гáнынне бýдуть прóшчаны лю′дюм, а гáнынне Дýха Святóго ны бýдэ ля людэ′й прóшчанэ!
32. Як хто скáжэ слóво нычóгэ на Сы′на Людськóго, то просты′цьця ёмý; а як хто скáжэ нычóгэ слóво на Дýха Святóго, то ны просты′цьця ёмý ны в гэ′тому вíковы, ны в бýдушчому.
Шо на сэ′рцы, тóе й на словáх
33. Абó прызнáйтэ садóвэ дэ′рыво і тóе, шо нарослó на ёмý, дóбрым, абó прызнáйтэ нычóгым дэ′рыво садóвэ і нычóгым тóе, шо нарослó на ёмý, бо дэ′рыво познаéцьця по томý, шо на ёмý нарóстае.
34. Вы′родкы гáдыныны! Як вытэ′ мóжытэ говоры′ты дóбрэ, як вытэ′ сáмы нычóгы? Бо шо в чоловíка лыжы′ть на сэ′рцы, тóе выдаю′ть ёгó словá.
35. Дóбрый чоловíк з дóброго скáрбу вынóсыть дóбрэ, а нычóгый чоловíк з нычóгого скáрбу вынóсыть нычóгэ.
36. Кажý ж Я вам, шо за кáжнэ пустóе слóво, якóе скáжуть лю′дэ, в йіх спытáють в дэнь судá.
37. Бо с слыв свойíх бýдыш опрáвданый, і с слыв свойíх бýдыш засýджаный».
Лукáвы чýда ны пубáчять. Про знáкы Іóны
38. Тоды′ дэ′хто с кнíжныкув і фарысéюв сказáлы: «Учíтель, хотíлося б, коб Ты нам якóго тáйного знáка показáв».
39. А Ісýс одказáв йім: «Рід лукáвый і нывíрный в шлю′бы шукáе тáйного знáка; алэ′ тáйны знакы′ ны бýдуть дáдяны ёмý, крóмы знáка прорóка Іóны.
40. Бо як Іóна був тры дні і тры нóчы в жывотí кітóвому, так і Сын Людськы′й бýдэ в сэ′рцы зымнí тры дні і тры нóчы.
41. Нынывытя′нэ стáнуть на суд з рóдом гэ′тым і засýдять ёгó: бо воны′ покáялысь з прóповыді Іóновыйі. А от тут Би′льшый за Іóну!
42. Цары′ця с полýдня стáнэ на суд з рóдом гэ′тым – і засýдыть ёгó, бо вонá прыхóдыла с крáю свíта, шоб Соломóнову мýдрость послýхаты. А гóндэ тут Би′льшый за Соломóна!
|