Роды′вся Ісýс Хрыстóс
Роды′вся Ісýс Хрыстóс
18. От як булó, як Ісýс Хрыстóс роды′вся. Пóсля зарýчын Мáтыра Ёгó Марíйі з Ё′сыпом, пы′рыд тым, як воны′ побрáлысь, стáло выдóмо, шо Вонá мáе в жывотí од Дýха Святóго.
19. А Ё′сып, мужы′к йійí, був чоловíк прáвыдный і ны хотíв на йійí ныслáву пусты′ты, то вин хотíв тáйно дáты Юй вóлю.
20. Алэ′ як онó вин подýмав про гэ′тэ – то явы′вся ёмý в сні Анё′л Госпóдній і сказáв: «Ё′сып, сын Давы′дув! Ны би′йся взя′ты Марíю, свою′ жи′нку, бо рóджанэ Е′ю, то од Дýха Святóго.
21. І прывыдэ′ Вонá Сы′на, і дасы′ ёмý ймэ′нне Ісýс, бо Вин вы′ратуе людэ′й Свойíх од йíхых грыхы′в».
22. І гэ′тэ стáло. Бо збýтысь жэ скáзаному Гóсподом чы′рыз прорóка, якы′й кáжэ:
23. «То ж Дíвчына в сырэ′дыны Свою′й пры′ймэ і рóдыть Сы′на, і дадýть ёмý ймэ′нне Эммануйíл, шо знáчыть «З нáмы Биг».
24. Прочнýвшысь і встáвшы, Ё′сып зробы′в так, як сказáв ёмý Анё′л Госпóдній, і взяв до сыбэ′ свою′ жи′нку.
25. І ны чыпы′в Йійí. Нарэ′шты Вонá роды′ла Сы′на Свогó пэ′ршого, і вин дав ёмý ймэ′нне: Ісýс.
Глава 2.
Мудрыцí з зы′ходу прышлы′поклоны′тысь Ісýсовы
1. Як роды′вся Ісýс в Выфлыéмы Іудéйському пры царéвы Íродовы, прышлы′ в Йірусалы′м мудрыцí з зы′ходу і пытáють:
2. «Дэ Цар Іудéйськый, шо роды′вся допíро? Бо мы бáчылы Ёгó зорю′ на зы′ходы і прышлы′ поклоны′тысь Ёмý».
3. Почýвшы гэ′тэ, цар Íрод рострывóжывся і ввэсь Йірусалы′м рáзом з йім.
4. І, зобрáвшы всіх пэршосвяшчэ′ннікув і кнíжныкув людськы′х, пытáвся в йіх: «Дэ повы′дён роды′тысь Хрыстóс?»
5. Воны′ ж сказáлы ёмý: В Выфлыéмы Іудéйському; бо в прорóка напы′сано так:
6. «І ты, Выфлыéм, зымня′ Іýдына, нычы′м ны горíшый за воевóдства Іýдыны, бо с тыбэ′ вы′йдэ Вырховóдэць, Якы′й вы′ратуе нарóд Мий Ізрáільськый» (Мых. 5, 2).
7. Тоды′ Íрод, тáйно склы′кавшы мудрыцíв, вы′выдав в йіх, колы′ зыйшлá зоря′.
8. І послáв йіх у Выфлыéм, і сказáв: «Ідíтэ, дóбрэ розвíдайтэ про Дыты′ну і, як нáйдытэ, ознаймíтэ мынí, шоб і я міг пойты′ поклоны′тысь Ёмý».
9. Воны′ вы′слухалы царя′ і пошлы′. І от, зоря′, якýю воны′ бáчылы на зы′ходы, йшла пы′рыд йíмы, пóкы нарэ′шты прышлá і остановы′лась над тым мíсьцем, дэ булá Дыты′на.
10. Пубáчывшы ж зорю′, воны′ нымавíсты як зраднíлы.
11. І, зайшóвшы в хáту, пубáчылы Дыты′ну з Марíйію, Мáтырыю Ёгó, і, впáвшы на колíна, поклоны′лысь Ёмý; і, откры′вшы скáрбы, пудныслы′ Ёмý свойí дáры: зóлото, лáдан і смíрну.
12. Йім в сні об’явы′лось, шоб ны ворóчалысь до Íрода, і воны′ гы′нчыю дорóгыю пошлы′ в свою′ стóрону.
|