Стáвтэ хáту на кáмыні, А ны на пыскý
Стáвтэ хáту на кáмыні, а ны на пыскý
24. То от, кáжного, хто слýхае гэ′ты мойí словá і рóбыть так, як Я кажý, румня′ю с чоловíком розýмным, шо постáвыв свою′ хáту на кáмыні.
25. І пошóв дошч, і розлылы′сь рíкы, і повíялы вíтры, і найшлы′ на тýю хáту; і вона′ ны розвалы′лась, бо булá постáвляна на кáмыні.
26. А тогó, хто слýхае гэ′ты Мойí словá, а рóбыть ны так, як Я кажý, мóжна зрумня′ты с чоловíком нырозýмным, шо постáвыв свою′ хáту на пыскý.
27. І пошóв дошч, і розлылы′сь рíкы, і повíялы вíтры, і наляглы′ на тýю хáту, -- і вонá розвалы′лась, і булá з йійí вылы′ка «руйíна».
Ісýс кончя′е Свою′прóповыдь на горí
28. І як Ісýс кóнчыв гэ′ты словá, то нарóд дывовáвся з Ёгó нагýкы.
29. Бо Вин гучы′в йіх, як такы′й, шо мáе власьць, а ны так, як кнíжныкы і фарысéйі.
Глава 8
Ісýс вылíчуе чоловíка от прокáзы
1. А як Вин зыйшóв з горы′, то за Йім пошлó мнóго нарóду.
2. І от пудыйшóв с прокáзыю чоловíк і, клáняючысь Ёмý, сказáв: «Гóсподы! Як хóчыш, то мóжыш мынэ′ очы′стыты».
3. Ісýс, протягнýвшы рýку, доткнýвся до ёгó і сказáв: «Хóчу, становы′сь чы′стым». І вин одрáзу ж очы′стывся од прокáзы.
4. І кáжэ ёмý Ісýс: Ляды′, ныкóму ны кажы′; а йды покажы′сь бáтюсцы, і прынысы′ дáра, якóго вылíв Моісéй, шоб свíдчыты йім.
Лíчынне сóтнікового слугы′
5. А як ввыйшóв Ісýс в Капырнáум, до Ёгó пудыйшóв сóтнік і просы′в Ёгó:
6. «Гóсподы! Слугá мий лыжы′ть вдóма слабы′й і ё′мко мýчыцьця».
7. Ісýс кáжэ ёмý: «Я прыдý і вы′лічу ёгó».
8. А сóтнік Ёмý сказáв: «Гóсподы! Я ныдостóйный тогó, шоб Ты зайшóв у мою′ хáту; алэ′ скажы′ мынí онó однэ′ слóво, і полíпшае мий слугá.
9. Бо і я чоловíк пуд влáсьцю; і солдáт в сыбэ′ мáю; одномý кажý: «сходы′» – і вин ідэ′; а дрýгому – «прыды′» -- і вин прыхóдыть; а ля слугы′ – «зробы′ тóе чы тóе» – і рóбыть».
10. Почýвшы гэ′тэ, Ісýс здывовáвся і сказáв тым, шо за Йім ішлы′: «Прáвду вам кажý, і в Ізрáілі ны нахóдыв Я такэ′йі вíры.
11. Кажý ж Я вам, шо мнóго хто пры′дэ з зы′ходу й зáходу і бýдуть рáзом з Авраáмом, Ісáком і Я′ковом в Цáрыствы Ныбэ′сному;
12. а сыны′ цáрыства бýдуть вы′кыняны надви′р, в поночóту – там бýдэ плач і скрыгытáнне зубáмы!»
13. І сказáв Ісýс сóтніковы: «Іды′, і, як ты повíрыв, то так хай тобí і бýдэ!» І подýшчав слугá ёгó в тýю ж годы′ну.
|
