Як вратовáты свою′дýшу
Як вратовáты свою′дýшу
24. Тоды′ Ісýс сказáв учынікáм Свойíм: «Як хто хóчэ йты зо Мнóю, то хай зрычэ′цьця самóго сыбэ′, і хай возьмэ′ свогó кры′жа і йдэ зо Мнóю.
25. Бо хто хóчэ жы′тте вратовáты, той згýбыть ёгó, а хто згýбыть жы′тте своé за Мынэ′, той мíтымэ ёгó.
26. Якáя ж коры′сть чоловíковы, як вин мíтымэ ввэсь світ, а дýшу свою′ заныхáе? Абó якы′й вы′куп дасьць чоловíк за свою′ дýшу?
Ісýс пры′дэ в слáвы Свогó Бáтька
27. Бо пры′дэ Сын Людськы′й в слáвы Бáтька Свогó з Анё′ламы Свойíмы; і тоды′ дасьць кáжному по ёгó ділáх.
28. Напрáвду кажý вам: е дэ′хто с тых, шо тут стойíть, шо воны′ ны познáють смэ′рты, пóкы ны пубáчять Сы′на Людськóго, якы′й е в Цáрыствы Своё′му».
Глава 17
Пырыгы′начынне Ісýса
1. А чы′рыз шысть днів взяв Ісýс Пытрá, Я′кова і Іоáнна, ёгó брáта і завíв йіх на высóку горý самы′х.
2. І пырыгы′начывся пы′рыд йíмы: і зася′яло Ёгó ліцó, як сóнцэ, а одэ′жа Ёгó стáла бíлыю, як бíлый світ.
3. І от явы′лысь йім Моісéй і Ілья′, з Йім воны′ говоры′лы.
4. Тоды′, одозвáвшысь, Пытрó сказáв Ісýсовы: «Гóсподы! Дóбрэ нам тут бýты; як хоч, то зрóбымо тут тры бýдкы: Тобí однý, і Моісеёвы однý, і Ільйí однý».
5. Як вин шэ говоры′в, то óболок свíтлый спусты′вся на йіх, і от гóлос з óболока промовля′в: «Гэ′то е Сын Мий Кохáный, і я прыя′ю Ёмý: слýхайтэ Ёгó».
6. І почýвшы, учынікы′ попрыпадáлы лбáмы до зымнí і ё′мко полякáлысь.
7. Алэ′ Ісýс, пудыйшóвшы, доткнýвся до кáжного з йіх і сказáв: «Встáньтэ і ны би′йтэсь».
8. Звíвшы ж свойí гóчы, воны′ ныкóго ны пубáчылы, крóмы одногó онó Ісýса.
9. А як схóдылы воны′ з горы′, то Ісýс йім сказáв: «Ныкóму ны кажíтэ про гэ′ту об’я′ву, шо об’явы′лось вам, аж пóкы Сын Людськы′й ны воскрэ′снэ з мэ′ртвых».
|
