Ны заныдбáйтэ найби′льшого в Закóны. Гóрэ кнíжныкам і фарысéям
Ны заныдбáйтэ найби′льшого в Закóны. Гóрэ кнíжныкам і фарысéям
23. Гóрэ вам, кнíжныкы і фарысéйі, крыводýшныкы, шо даéтэ дысяты′ну з мня′ты, аны′су й тмíну, алэ′ найби′льшэ в Закóны покы′нулы: суд, мы′лость і вíру; гэ′тэ трэ′ба булó робы′ты, і гэ′того ны кы′даты.
24. Вырховóдці слыпы′йі, отцíджуйітэ кумаря′, а вырблю′да в цылóсты спожывáйітэ!
25. Гóрэ вам, кнíжныкы й фарысéйі, крыводýшныкы, шо чы′стытэ звэ′рху чя′шы і полýмыскы, а всырэ′дыны в йіх пóвно нышчя′сьця й ныпрáвды.
26. Фарысéй слыпы′й! Очы′сть зрáзу сырэ′дыну чя′шы і полýмыска, шоб і звэ′рху (знадви′рку) воны′ булы′ чы′сты.
27. Гóрэ вам, кнíжныкы й фарысéйі, крыводýшныкы, шо рóбытэсь похóжымы на малё′ваны трýны, якы′йі звэ′рху здаю′цьця хорóшымы, а всырэ′дыны в йіх пóвно трупяны′х костэ′й і вся′кого нычы′стого.
28. Гэ′так і вытэ′, -- на вы′гляд здаéтэсь лю′дюм прáвыднымы, а зопрáвды то в вас пóвно крыводýшності і ныповáгы до Закóна!
Кáра сынáм тых, хто забы′в прорóкув
29. Гóрэ вам, кнíжныкы й фарысéйі, крыводýшныкы, шо стáвытэ (рóбытэ) могы′лны склéпы прорóкам і хоршытэ′ пáмытнікы прáвыдныкам,
30. і кáжытэ: «шоб мы жылы′ тоды′, як і нáшы батькы′, то ны булы′ б супи′лныкамы йíхымы в пролывáнні кровí прорóкув».
31. То гэ′так вытэ′ сáмы прóты сыбэ′ свíдчытэ, шо вытэ′ сыны′ тых, шо забывáлы прорóкув.
32. Допóвнюйтэ ж мíрку батькы′в вáшых.
33. Змíйі, поколíнне гáдынынэ! Як вытэ′ вы′крутытэсь од прысýду до пэ′кла?
34. То от з-за гэ′того Я посылáю до вас прорóкув, і мýдрых, і кнíжныкув; і вытэ′ одны′х позабывáйітэ і розопнэ′тэ, а дрýгых бы′тымытэ в хрáмах вáшых од мíста і до мíста.
35. То хай жэ спадэ′ на вас вся прáвыдна кров, пролы′та на зымнí, од кровí А′выля прáвыдного до кровí Захáрія (Сахáрка), сы′на Варахыйíны, якóго вытэ′ забы′лы пóмыз хрáмом і жэ′ртвынныком.
36. Напрáвду вам кажý, шо всэ гэтэ пры′дэ на рід гэ′той.
|