Мýкы і смэрть Ісýса Хрыстá
Мýкы і смэрть Ісýса Хрыстá
Ісýса забырáе стрáжа
47. І як Вин шэ говоры′в, то от прышóв Ію′да, оды′н з Дванаццытё′х, а з йім людэ′й мнóго з мычя′мы, с колкáмы од пэршосвяшчэ′ннікув і старшы′нэй нарóдных.
48. Продавáвшый жэ Ёгó дав йім знáка, кáжучы: «Когó поцылýю, то Той і е; бырíтэ Ёгó».
49. І зрáзу, пудыйшóвшы до Ісýса, сказáв: «Рáдуйся, Учíтель!» І поцыловáв Ёгó.
50. А Ісýс сказáв Ёмý: «Друг, чогó ты прышóв?» Тоды′ пудыйшлы′, і поклáлы рýкы на Ісýса, і забрáлы Ёгó.
51. І от, оды′н, шо був впырíдж рáзом з Ісýсом, протягнýвшы рýку, достáв свогó мычя′ і, рубнýвшы чыля′дныка пэршосвяшчэ′ннікового, отсíк ёмý гухó.
52. Тоды′ кáжэ ёмý Ісýс: «Положы′ мычя′ свогó на ёгó мíсьце, бо всі, хто взяв мычя′, од мычя′ погы′бнуть.
53. Чы дýмайіш, шо Я ны можý зáрэ впросы′ты Бáтька Свогó, і Вин дасьць Мынí бильш, чым дванáццэть лігіóнув Анё′лув?
54. Алэ′ як жэ тоды′ збýдуцьця Пысáння, шо так мýсыть бýты?»
55. В тóе врэ′мне сказáв Ісýс нарóдовы: «Бы то на розби′йныка вы′йшлы вытэ′ з мычя′мы і колкáмы – забрáты Мынэ′; кáжного дня сыдíв Я з вáмы, гýчачы в хрáмы, і вытэ′ ны забырáлы Мынэ′.
56. Гэ′тэ ж всэ стáло, бо збýтысь пысáнням прорóкув: «Тоды′ всі учынікы′, покы′нувшы Ёгó, повтыкáлы».
|