Би′йтэсь фарысéйськыйі нагýкы
Би′йтэсь фарысéйськыйі нагýкы
14. А учынікы′ Ёгó забýлысь взя′ты хлíба, в йіх в лóдцы булá онó однá бýлка.
15. А Вин йім казáв: «(Г)лядíтэ, стырыжíтэсь заквáскы фарысéйськыйі і заквáскы Íродовыйі».
16. Воны′ россуждáлы і говоры′лы помы′з собóю: «Гэ′то знáчыть, шо хлíба в нас нымá».
17. Ісýс, вíдаючы гэ′тэ, кáжэ йім: «Чогó вытэ′ говóрытэ, шо хлíба нымá? Чы шэ ны кмэ′тытэ (ны понімáйітэ) й ны знáйітэ? Чы шэ в вас сэ′рцэ закамынíлэ?
18. Мáючы го′чы, ны бáчытэ? Мáючы гýшы, ны чýйітэ? І ны помытáйітэ?
19. Як я п’ять бýлок хлíба розламáв на п’ять ты′сяч чоловíк, то кы′лько вытэ′ пóвных кóшыкув кавáлкув назбырáлы?» Кáжуть Ёмý: «Дванáццэть».
20. «А як сім ля штырóх ты′сяч, кы′лько кóшыкув назбырáлы вытэ′ тых кавáлкув, шо пооставáлысь?» Сказáлы: «Сім».
21. То сказáв йім: «То як жэ й шэ ны понімáйітэ?»
Лíчынне слыпóго в Выфсайíды
22. Прыхóдыть в Выфсайíду. І прывóдять до Ёгó слыпóго і прóсять, шоб доткнýвся до ёгó.
23. І Вин взяв слыпóго за рýку, вы′вёв ёгó за сылó і, плю′нувшы ёмý в гóчы, положы′в на ёгó рýкы і спытáв: чы вин шо бáчыть?
24. І той, подывы′вшысь, сказáв: «Бáчу людэ′й, шо хóдять, бы дэ′рыво».
25. Потóм знов прытулы′в свойí ру′кы ёмý до гочэ′й і сказáв, шоб гля′нув. І вин став выдýшчым, став всэ дóбрэ бáчыты.
26. І отпрáвыв ёгó додóму, сказáвшы: «Ны захóдь в сылó і ныкóму ны роскáзуй в сылí».
|