Тáйна вычэ′ра. Ісýс прыдскáзуе про здрáду
Тáйна вычэ′ра. Ісýс прыдскáзуе про здрáду
17. Як прышóв вэ′чор, то Він прыбýв з Дванаццытьмá.
18. І як сыдíлы воны′ за столóм і йíлы, то Ісýс сказáв: «Напрáвду вам кажý: оды′н з вас, шо зáрэ зо Мнóю, продáсьць Мынэ′».
19. Воны′ посмутнíлы і стáлы оды′н за одны′м пытáты в Ёгó: «Чы ны я?» І другый: «Чы ны я?»
20. То Вин сказáв йім на гэ′тэ: «Оды′н з дванáццыті, шо вмачя′е в полýмысок зо мнóю.
21. Сын Людськы′й ідэ′, як і напы′сано про Ёгó; алэ′ гóрэ томý чоловíковы, якы′й Сы′на Людськóго продáсьць. Ліпш бы томý чоловíковы ны роды′тысь».
Прычя′сте (Евхарыстíя)
22. А як воны′ йíлы, то Ісýс, взя′вшы хліб, поблагословы′в ёгó, розламáв, дав йім і сказáв: «Возьмíтэ, йíжтэ; гэ′то Тíло Моé».
23. І, взя′вшы чя′шу і дáвшы дя′ку, подáв йім: і пылы′ з йійí всі.
24. І сказáв йім: «Гэ′то Кров Моя′ нóвого завíту, шо за мнóгых пролывáйіцьця.
25. Напрáвду вам кажý: Я вжэ ны пы′тыму з выногрáду до тэ′йі поры′, пóкы ны бýду пы′ты нóвэ вынó в Цáрыствы Бóжому».
Учынікы′ напрыконцí спокýсяцьця
26. І, проспывáвшы врочы′стый спів, пошлы′ на горý Йілыóнську.
27. І кáжэ йім Ісýс: «Всі вытэ′ спокýсытэсь в Мынí гэ′тыйі нóчы; бо напы′сано: «Вкадлýшу пастухá і розы′йдуцьця овычкы′» (Захар. 13, 7).
28. А пóсля, як воскрэ′сну, то опырыджý вас в Галылэ′йі».
29. То Пытрó сказáв Ёмý: «Хай собí й всі спокýсяцьця, алэ′ ны я».
30. І кáжэ ёму Ісýс: «Напрáвду кажý тобí, шо ты допíро, в гэ′ту ныч, пóкыль проспывáють дрýгы півні, ты тры разы′ зрычэ′сься Мынэ′».
31. А вин шэ ёмч наполягáв: «Хоч бы мынí прышлóся б і вмырты′ рáзом с Тобóю, то ны одрычýся от Тыбэ′». Гэ′так сáмо казáлы й всі.
|
