Од Лукашя′ святáя Йівáнгылія
Од Лукашя′ святáя Йівáнгылія
Глава 1
Пэ′ршэ слóво
1. Вжэ мнóго хто почя′в складáты пóвысть про тóе, шо дíялось пры нас, і шо мы дóбрэ вíдайімо;
2. Гэ′тэ пырыказáлы нам ты′йі, шо булы′ с сáмого почя′тку свíдкамы і слýгамы Слóва;
3. То надýмався й я, дóбрэ розвíдавшы про тóе і згучы′вшы ёгó, опысáты тобí, вгы′дный Фыофы′лу, чы′сто всэ по поря′дку, почынáючы с сáмого пэ′ршого,
4. Шоб ты повíдав твэ′рду суть тэ′йі нагýкы, якэ′йі був нагýчаный.
Анё′л ознаймня′е, шо роды′вся Іоáнн Хрыстíтель.
5. Пры І′родовы, царéвы іудéйському, був оды′н бáтюшка з А′выёвого гря′ду (ря′ду), по ймэ′нню Сахáрко, і жи′нка ёгó з рóду Аарóнового, звáлы йійí Савéта.
6. Булы′ воны′ обóе прáвыдны пы′рыд Бóгом, жывучы′ по всім зáповыдям і накáзам Бóжым быз догáны.
7. В йіх ны булó дытэ′й, бо Савéта булá бысплы′дна і обóе вжэ булы′ нымолоды′йі.
8. Одногó рáзу, як булá ёгó колéйка, вин служы′в пы′рыд Бóгом,
9 по жэ′рыбовы, як гэ′то булó звычя′йным в батюшóк, вы′пало ёмý ввыйты′ в храм Госпóдній кады′ты;
10. а як вин кады′в, то всі лю′дэ, якы′х булó вэ′льмы мнóго, молы′лысь на дворí.
11 Тоды′ явы′вся ёмý Анё′л Госпóдній, стóячы в прáвому бóццы кады′льного жэ′ртвынныка (охвя′рныка).
12. Сахáрко, пубáчывшы ёгó, зумíвся, і страх охваты′в ёгó.
13. А Анё′л сказáв ёмý: «Ны би′йся, Сахáрку; бо почýта молíтва твоя′, і жи′нка твоя′ Саве′та прывыдэ′ тобí сы′на, і дасы′ ёмý ймэ′нне Іоáнн.
14. І бýдэ тобí рáдость і высёлóсть, і мнóго хто бýдэ рад, шо вин роды′вся.
15. Бо вин бýдэ вылы′кым пы′рыд Гóсподом; ны бýдэ пы′ты ны вынá, ны п’я′ного мэ′ду (сыкэру), і Дýхом Святы′м пройня′вся шэ в жывотí свэ′йі мáтыра.
16. І мнóго когó с сыны′в ізрáільськых навэ′рнэ до йíхого Гóспода Бóга.
17. І прóйдэ пы′рыд Йім в дýховы й сы′лы Ільйí, шоб прывырнýты сырця′ батькы′в до дытэ′й, і ныслýшных до мýдрості прáвыдных, шоб пырыдáты Гóсподовы людэ′й прышыхóваных».
18. І сказáв Сахáрко Анё′ловы: «По чомý я повíдаю про гэ′тэ? Я ж стары′й, да й жи′нка моя′ нымолодóго вíку».
19. Анё′л сказáв ёмý на тóе: «Я Гаврыíл, шо стою′ пы′рыд Бóгом, і послáный говоры′ты с тобóю і ознаймы′ты тобí про гэ′тэ.
20. І от ты бýдыш мовчя′ты і ны змóжыш говоры′ты до тогó дня, як гэ′тэ стáнэ, за тóе, шо ты ны повíрыв мойíм словáм, якы′йі збýдуцьця в свою′ пóру».
21. А лю′дэ ждáлы Сахáрка, і дывовáлась, шо вин забáвывся в хрáмы.
22. А вин, вы′йшовшы, ны міг з йíмы говоры′ты, і воны′ догадáлысь, шо вин бáчыв Бóжого знáка в хрáмовы. І вин онó покáзував йім на мы′ґах, і остáвся нымы′й.
23. А як кóнчылысь дні, шо вин отправля′в в хрáмовы, то вырнýвся додóму.
24. Пóсля тых днів стáла мíты в жывотí Савéта, ёгó жи′нка, і тайíлась п’ять мíсяцюв, і казáла:
25. «Так сотворы′в мынí Госпóдь в гэ′ты дні, як подывы′вся на мынэ′, шоб зня′ты з мынэ′ гáньбу пóмыз людьмы′».
|