Мáтымуть нагрáду ты′йі, хто по свою′й вóлі став убóгым
Быдá богáтому
23. І, гля′нувшы окóла, Ісýс кáжэ свойíм учынікáм: «Як тя′жко богáтым ввыйты′ в Цáрыство Бóжэ».
24. Учынікы′ жахнýлысь од Ёгó слыв. Алэ′ Ісýс знов кáжэ йім на гэ′тэ: «Дíты! Як тя′жко попáсты в Цáрыство Бóжэ тым, хто нáдыцьця скорыстáтысь свойíм богáством!
25. Лёкш вырблю′довы пройты′ чы′рыз гухó в гóлцы, чым богáтому в Цáрыство Бóжэ».
26. Воны′ вэ′льмы дывовáлысь і говоры′лы пóмыз собóю: «То хто ж мóжэ вы′ратоватысь?»
27. Ісýс, огля′нувшы йіх, кáжэ: «Лю′дюм гэ′того нíяк зробы′ты, алэ′ ны Бóговы, бо Биг всэ мóжэ».
Мáтымуть нагрáду ты′йі, хто по свою′й вóлі став убóгым
28. І став Пытрó Ёмý казáты: «От мы покы′нулы всэ і пошлы′ с Тобóю».
29. Ісýс сказáв ёмý на гэ′тэ: «Прáвду вам кажý: нымá ныкóго, хто покы′нув бы хáту, чы браты′в, чы сё′стрэй, чы бáтька, чы мáтыра, чы жи′нку, чы дытэ′й, чы зэ′мню з-за Мынэ′ і Йівáнгылійі,
30. і ны получы′в бы зáрэ, в гэ′тэ врэ′мне, як нас прыслéдують, в сто раз бильш хатэ′й, і браты′в, і сё′стрэй, і батькы′в, і матырéй, і зымнí, а в бýдушчому – вíчнэ жы′тте.
31. Мнóго хто, шо допíро пэ′ршы, то бýдуть остáтнімы, а остáтні – пэ′ршымы».
Ісýс трэ′тій раз прыдскáзуе про свойí мýкы і воскрысéніе
32. Як воны′ булы′ в дорóзы, йдýчы в Йірусалы′м, то Ісýс ішóв спэ′роду, а воны′ йшлы за Йім і жахáлысь, бо булó йім стрáшно. Поклы′кавшы дванаццытё′х, Вин знов став йім казáты про тóе, шо з Йім бýдэ:
33. «От мы вхóдымо в Йірусалы′м, і Сын Людськы′й бýдэ оддáный пэршосвяшчэ′ннікам і кнíжныкам; і засýдять Ёгó на смэрть, і оддадýть Ёгó язы′чнікам;
34. І назбыткýють з Ёгó, і бýдуть бы′ты Ёгó, і плёвáтымуть на Ёгó, і заб’ю′ть Ёгó; а на трэ′тій дэнь Вин воскрэ′снэ!»
|