Марíя одвíдуе Савéту
Марíя одвíдуе Савéту
39. Ты′мы дня′мы Марíя, встáвшы, пóспыхом пошлá в гóрны місьця′, в мíсто Ю′дын.
40. І ввыйшлá вонá в Сахáркову хáту і повытáла Савéту.
41. Як Савéта почýла вытáнне Марíйі, в жывотí в йійí затрыпытáло дыты′на; і Савéта пройнялáсь Дýхом Святы′м.
42. І вы′гукнула, кáжучы: «Благословлё′на Ты пóмыз молодыця′мы, і благословлё′ный Плыд Твогó жывотá!
43. І скыль гэ′то такóе мынí, шо прышлá до мынэ′ Мáты Гóспода Могó?
44. Бо як гóлос вытáння Твогó дойшóв до мойíх гушэ′й, то затрыпытáла з рады′шч дыты′на в мойíм жывотí!
45. І шчаслы′ва Тáя, шо повíрыла, бо збýдыцьця скáзанэ Юй од Гóспода!»
Марíя прославля′е Гóспода
46. А Марíя сказáла: «Прославля′е душя′ Моя′ Гóспода,
47. і зраднíв дух Мий в Бóговы, Спасíтілёвы Моё′му,
48. шо гля′нув Вин на покóру Рабы′ Свэ′йі, бо з гэ′тыйі поры′ всі рóды годы′тымуть Мынí
49. з-за тогó, шчо вылы′кэ зробы′в Мыні Дýжый (Духвáлый); і святóе ймэ′нне Ёгó;
50. і мы′лость Ёгó з рóду в рид до тых, хто бойíцьця Ёгó!
51. Дав сы′лу мýскулам свойíм; розогнáв тых, хто гоноры′вся мы′слямы свогó сэ′рця!
52. Познымáв с прыстóлув тых, хто мав власть, пудня′в на высотý покы′рных,
53. вы′стогнывшых здовóлыв добрóм, а збогатíлых остáвыв быз нычóго.
54. Прыгорнýв до Сыбэ′ Ізрáіля, годóванця Свогó, зробы′вшы упомы′ток про мы′лость,
55. як казáв Вин прáдідам нáшым – Авраáмовы і ёго поколíннёвы навíкы!»
56. Пробулá в йійí Марíя кóло трох мíсяцюв, і вырнулась до Свэ′йі дóмы.
|