Ісýс розмнóжуе хліб і кóрмыть людэ′й
12. А вжэ пуд вэ′чор пудыйшлы′ до Ёгó дванáццэть апóстолув і казáлы Ёмý: «Отпрáв людэ′й, шоб воны′ пошлы′ в окóлышны сё′ла і хутырí (прысё′лы), шоб воны′ поночовáлы і достáлы (роздобулы′) йíжы; бо мы тут в бызлю′дному мíсьці».
13. А Вин йім сказáв: «Вытэ′ йім дáйтэ йíсты». Воны′ сказáлы: «В нас ны бильш, чым п’ять бýлок хлíба і двух ры′бын; сыбá онó мóжэ пойты′ купы′ты йíжы ля всіх гэ′тых людэ′й?»
14. Бо йіх булó кóло п’ятí (п’яты′) ты′сяч чоловíк. Алэ′ Вин сказáв Свойíм учынікáм: «Россадíтэ йіх рядáмы по підіся′т (пыдыся′т)».
15. І зробы′лы гэ′так, і всіх йіх россады′лы.
16. А Вин взяв п’ять бýлок і і дьві ры′быны, подывы′вся на нэ′бо, поблагословы′в йіх, розламáв і дав учынікáм, шоб роздалы′ лю′дюм.
17. І йíлы, і понайідáлысь всі; а тых кавáлкув, шо пооставáлысь, набрáлы дванáццэть чя′шок!
Учынікы′ прызнаю′ть Ісýса за Хрыстá. Ісýсовы мнóго мýкэй пырынысты′ пры′дыцьця
18. Одногó рáзу, як Вин молы′вся, сам оды′н і учынікы′ булы′ з Йім, Вин спытáв йіх: «За когó Мынэ′ лю′дэ вважя′ють?»
19. Воны′ одказáлы на гэ′тэ: «За Іоáнна Хрыстíтіля, а гы′нчы за Іллю′, а дэ′якыйі кáжуть, шо оды′н з дáвных прорóкув воскрэ′с».
20. А Вин спытáв йіх: «А вытэ′ за когó вважя′йітэ Мынэ′?» Откáзував Пытрó: «За Хрыстá Бóжого».
21. Алэ Вин йім ё′мко прыказáв, шоб ныкóму про гэ′тэ ны казáлы,
22. сказáвшы, шо Сы′новы Людськóму мусóво «мнóго пырымýчытысь, і од Ёгó одрычýцьця старэ′йшыны, і пэршосвяшчэ′ннікы, і кнíжныкы, і Вин бýдэ забы′тый, алэ′ на трэ′тій дэнь воскрэ′снэ».
|