Ісýс ворóчайіцьця в Галылэ′ю
Ісýс ворóчайіцьця в Галылэ′ю
14. І вырнýвся Ісýс, вмоцё′ваный сы′лыю Дýха, в Галылэ′ю, і розыйшлáсь чýтка про Ёгó по всюй околы′шності.
15. Вин гучы′в в йíхых хрáмах, і всі Ёгó прославля′лы.
Прóповыдь в Назарэ′ты. Ісýса ныпрывíтчо прыймáють на бáтьковшчыны
16. І Вин прышóв в Назарэ′т, дэ був вы′годованый, і ввыйшóв, як так Сам зáвшы робы′в в субóту, в храм і став, шоб чытáты.
17. Ёмý подалы′ кнíжку прорóка Ісáійі; і Вин, розгорнýвшы кнíжку, найшóв мíсьце, дэ булó напы′сано:
18. «Дух Госпóдній на Мынí; бо Вин помáзав Мынэ′ говоры′ты дóбры словá убóгым (стáрцям), і послáв Мынэ′ давáты здорóв’е лю′дюм з би′льлю в сэ′рцы, проповíдуваты плéнным, шо воны′ мáтымуть вóлю, слыпы′м, шо стáнуть выдýшчымы, змýчаных зробы′ты вóльнымы,
19. проповíдуваты хорóшый рик Госпóдній» (Ісаія, 61, 1-2).
20. І загорнýвшы кнíжку, і оддáвшы ля служы′тіля, сів; і всі в хрáмы вторóпылы гóчы на Ёгó.
21. І Вин став говоры′ты йім: «Допíро збулóсь гэ′тэ пысáнне, якóе вытэ′ почýлы!»
22. І всі пудсвíдчылы Ёмý гэ′тэ, і дывовáлысь словáм добрá, шо лэ′нулы з гýстэй Ёгó, і казáлы: «Чы гэ′то ны Ё′сыпув сын?»
23. Вин сказáв йім: «Выдóмо, вытэ′ скáжытэ Мынí пры′казку: «Дóхтор! Вы′ліч Самóго Сыбэ′; зробы′ й тут, на Свою′й бáтьковшчыны, тóе, шо мы чýлы, шо булó Капырнáумы».
24. І сказáв шэ: «Напрáвду вам кажý: ныя′кого прорóка дóбрэ ны прыймáють в ёгó на бáтьковшчыны.
25. Напрáвду кажý вам: мнóго вдовыцéй булó в Ізрáілёвы пры Іллí, як на тры рóкы і шысть мíсяцюв нэ′бо зачыны′лось і став гóлод по всюй зымнí.
26. І ны до однэ′йі з йіх ны був послáный Ілья′, онó до вдовы′ці в Сарэ′пту Сыдóнську.
27. Гэ′так сáмо мнóго булó прокажóных в Ізрáілёвы пры прорóковы Елісéёвы, і ны оды′н з йіх ны очы′стывся, крóмы Ныйімáна Сірíйця».
28. Почýвшы гэ′тэ, всі в хрáмы охваты′лысь вылы′кыю злы′сьцю.
29. І встáвшы, воны′ вы′гналы Ёгó з мíста і повылы′ на вэрх горы′, на якýй стоя′ло мíсто, шоб скы′нуты Ёгó стыль.
30. Алэ′ Вин, пройшóвшы пóмыз йíмы, пошóв стыль.
В Капырнáумы. Лíчынне охвáчаных лыхы′м. Лíчынне Пытрóвыйі тэ′шчы. Прóповыдь в Галылэ′йі
31. І прышóв в Капырнáум, мíсто Галылэ′йськэ, і гучы′в йіх по субóтах.
32. І дывовáлысь Ёгó нагýкыю, бо Ёгó слóво мáло сы′лу.
33. Був тоды′ в хрáмы чоловíк, шо в ёмý сыдíв нычы′стый дух лыхóго, і вин закрычя′в стрáшным гóлосом:
34. «Покы′нь! Шо тобí од нас трэ′ба, Ісýс Назаря′нын? Ты прышóв погубы′ты нас. Знáю Тыбэ′, хто Ты: Бóжый Святы′й».
35. Ісýс прыкры′кнув нв ёгó, сказáвшы: «Замóвкны і вы′йды з ёгó!» І лыхы′й, покы′нувшы ёгó сы′рыд хрáма, вы′йшов з ёгó, ны наробы′вшы ёмý ныя′кыйі шкóды.
36. І всіх охваты′в жях, і говоры′лы пóмыз собóю: «Шо гэ′то знáчыцьця, шо Вин сы′лыю і влáстю прыкáзуе нычы′стым дýхам, і воны′ выхóдять?»
37. І розыйшлáсь чýтка про Ёгó по всюй околы′шності.
38. Вы′йшовшы с хрáма, Вин прышóв в Сы′монову хáту. А в Сы′моновыйі тэ′шчы булá стрáшна гаря′чка. І просы′лы в Ёгó за йійí.
39. Пудыйшóвшы до йійí, Вин погрозы′в гаря′ццы, і тáя покы′нула йійí. А тэ′шча встáла і подавáла йім.
40. А на зáходы сóнця всі, в когó булы′ хвóры на вся′кы хворóбы, прывóдылы йіх до Ёгó. І Вин, кладучы′ на кáжного з йіх рýкы, вылíчував йіх.
41. Мнóго с когó выхóдылы й лыхы′йі і с кры′ком говоры′лы: «Ты Хрыстóс, Сын Бóжый». А Вин забороня′в, ны давáв йім казáты, шо воны′ знáють, шо Вин Хрыстóс.
42. А як прышóв дэнь, то Вин, вы′йшовшы с хáты, пошóв на пýстку. А лю′дэ шукáлы Ёгó, задэ′ржувалы Ёгó, шоб ны йшов од йіх.
43. Алэ′ Вин йім сказáв: «Я мýшу й в гы′нчых містáх ознаймня′ты Дóбры Вíсты про Цáрыство Бóжэ, бо на тóе Я й послáный».
44. І гучы′в Вин в хрáмах галылэ′йськых.
|