Любíтэ й ворогы′в свойíх
Любíтэ й ворогы′в свойíх
27. Алэ′ вам, хто слýхае, кажý: «Любíтэ ворогы′в свойíх; робíтэ добрó тым, хто нынавы′дыть вас.
28. Благословля′йтэ тых, хто проклынáе вас, і молíтэсь за тых, хто кры′вдыть вас.
29. Як хто вы′тнэ тыбэ′ по шчоцí, то пудстáв і дрýгу. І хто забырáе в тыбэ′ вэ′рхню одэ′жу, то ны мышя′й ёмý, як знымáтымэ с тыбэ′ й сорóчку.
30. Кáжному, хто в тыбэ′ прóсыть, давáй, і от тогó, хто взяв твоé, ны дохóдь ёгó назáд.
31. І як хóчытэ, шоб вам робы′лы лю′дэ так, як вытэ′ гэ′того хóчытэ, то гэ′так сáмо і вытэ′ робíтэ йім.
32. А як лю′бытэ тых, шо лю′блять вас, то якáя вам за гэ′тэ дя′ка трэ′ба? Бо й грíшныкы лю′блять тых, хто йіх лю′быть.
33. І як рóбытэ добрó тым, хто вам рóбыть добрó, то якáя вам трэ′ба за гэ′тэ дя′ка? Бо й грíшныкы гэ′тэ сáмэ рóблять.
34. І як позычя′йітэ тым, од когó нáдытэсь, шо воны′ вам оддадýть, то якáя вам за гэ′тэ трэ′ба дя′ка? Бо й грíшныкы позычя′ють грíшныкам, шоб ты′йі йім ты′лько сáмо оддалы′.
35. Алэ′ вытэ′ любíтэ свойíх ворогы′в, і робíтэ добрó йім, і позычя′йтэ, ны ждýчы од йіх ныц; і бýдэ вам нагрáда вылы′ка, і бýдытэ сынáмы Всэвы′шнёго, бо Вин дóбрый і до ныоддя′чных, і до нычóгых.
36. То бýдьтэ мылосэ′рны, як і Бáтько ваш мылосэ′рный.
Ны судíтэ свойíх блы′ськых
37. То ны судíтэ, то й вас ны суды′тымуть; прошчя′йтэ, то й вас простя′ть.
38. Давáйтэ – і вам бýдэ дáно: мíрку дóбру, втря′сяну, натóптану, наклáджану повэ′рх рýб’я всы′плють вам в ваш прыпи′л. Бо якэ′ю мíркыю мíрайітэ, то такэ′ю сáмо одмíрайіцьця й вам».
39. Росказáв шэ йім пры′тчу: «Чы мóжэ слыпы′й воды′ты слыпóго? Чы ны попáдають обóе в я′му?
40. Учынíк ны бувáе вы′жчым за свогó учíтіля, алэ′ вы′гучывшысь, кáжон бýдэ, як ёгó учíтель.
41. Шо ты ды′высься на палíчынку в гóковы свогó брáта, а колóды в своё′му гóковы ны бáчыш?
42. Абó як ты мóжыш сказáты своё′му брáтовы: «Брат! Дай я вы′йму тобí палíчынку з гóка», як сам ны бáчыш в своё′му гóковы колóды? Кры′выш душéю! Вы′ймы зрáзу колóду с свогó гóка, і тоды′ бáчытымыш, як вы′йняты палíчынку з брáтового гóка!
|