За Ісýсом пошлы′ молодыцí
Глава 8
За Ісýсом пошлы′ молодыцí
1. Пóсля гэ′того Вин ходы′в по містáх і сё′лах, проповíдуючы і
роскáзуючы дóбры вíсты про Цáрыство Бóжэ, і з йім дванáццэть,
2. і дэ′хто з молодыцей, якы′х Вин збáвыв од лыхы′х дýхув і хворóбэй, -- Марíя, якýю звáлы Магдалы′на, з якэ′йі вы′йшло сім лыхы′х дýхув,
3. і Іоáнна, жи′нка Хýзы, вря′дныка І′родового, і Сусáнна, і шэ мнóго якы′йі, шо служы′лы Ёмý с свэ′йі мáйкы.
Ісýс гýчыть людэ′й пры′тчамы. Пры′тча про сывакá
4. А як зобрáлось мнóго людэ′й, і з усíх міст лю′дэ схóдылысь до Ёгó, Вин став говоры′ты пры′тчыю.
5. «От вы′йшов сывáк сíяты свойí зэ′рнята. А як сíяв, то гы′нчэ впáло пры дорóзы, і булó повытóптуванэ, і птушкы′ ныбэ′сны повыдзё′вбувалы ёгó.
6. А гы′нчэ впáло на кáмэнь, і зыйшóвшы, всóхло, бо ны булó ёму воды′ (волóгы).
7. А гы′нчэ впáло в бур’янí, і вы′рос бур’я′н, і заглушы′в ёгó.
8. Гы′нчэ ж упáло на дóбру зэ′мню, і зыйшóвшы, зароды′ло в сто раз бильш, чым сíялось». Сказáвшы гэ′тэ, вы′гукнув: «Хто мáе гýшы, шоб слýхаты, то хай чýе».
9. А учынікы′ Ёгó спытáлы в Ёгó: «Шо моглá знáчыты гэ′та пры′тча?»
10. Вин сказáв: «Вам дáно вíдаты тáйны Цáрыства Бóжого, а ля гы′нчых воны′ в пры′тчах, то от воны′, бáчачы, ны бáчять, і чýючы, ны понімáють (ны розбырáюцьця).
11. От шо знáчыть гэ′та пры′тча: зэ′рнята – гэ′то слóво Бóжэ.
12. А впáвшэ пры дорóзы – гэ′то ты′йі, шо слýхають, до якы′х пóсля прыхóдыть лыхы′й і забырáе слóво з йíхого сэ′рця, шоб воны′ ны повíрылы і ны вы′ратовалысь.
13. А впáвшэ на кáмэнь – гэ′то ты′йі, шо як почýють слóво, то з рáдосьцю ёго прыймáють, алэ′ воны′ ны мáють кóрыня, і вíрують до чя′су, а як трáпыцьця спокýса, то отступáють.
14. А шо впáло мыз бур’янóм – гэ′то ты′йі, якы′йі слýхають слóво, алэ′ отхóдячы, заглýшуюцьця клóпотамы, богáством, рóскошшу, і ны даю′ть коры′сты.
15. А тóе, шо впáло на дóбру зэ′мню, -- гэ′то ты′йі, якы′йі почýвшы слóво, бырыжýть ёгó в дóброму і чы′стому сэ′рцы і даю′ть коры′сть в тырпíнні.
|
