Прóповыдь Іоáнна Хрыстíтіля
1. Пятнáцьцятого рóку цáрствовання кэ′саря Тывэ′рыя, як Пóнтій Пылáт прáвыв у Іудéйі, І′род був чытьвёртовлáсныком (тытрáрхом) в Галылэ′йі, Пылы′п, брат ёгó, був чытьвёртовлáсныком (тытрáрхом) в Ітурэ′йі і Трахоны′тськуй зымнí, а Лысáный -- чытьвёртовлáсныком (тытрáрхом) в Авылынэ′йі,
2. пры пэршосвяшчэ′нніках Гáнны і Кайя′фы булó Бóжэ слóво ля Іоáнна, Сахáркового сы′на.
3. І вин прохóдыв по всіх околы′шностях зымнí Іордáнськыйі, проповíдуючы хрыстíнне покая′ння, шоб булы′ прóшчаны грыхы′,
4. як напы′сано в кнíзы слыв прорóка Ісáійі: «Гóлос гукáючого в пусты′ні: прышыхýйтэ дорóгу Гóсподовы, зробíтэ прóстымы стыжкы′ Ёмý!
5. Вся′ка долы′нка хай напóвныцьця, і вся′ка горá й паґýркы хай поны′зяцьця, а ныры′мны дорогы′ хай стáнуть глáдкымы,
6. і пубáчыть всэ жывóе ратовáнне Бóжэ» (Ісаія, 40, 3—5).
7. Іоáнн казáв ля гýрту людэ′й, шо прыхóдылы до ёгó хрысты′тысь: «Рóду змія′чый (йіхы′днын)! Хто пудгучы′в вас втыкáты од гнывý бýдушчого?
8. Зробíтэ вáртэ дíло ля покая′ння. І ны дýмайтэ говоры′ты сáмы собí: «Бáтько в нас Авраáм». Бо я вам кажý, шо Биг мóжэ з гэ′того камíння ля Авраáма дытэ′й сотворы′ты.
9. Вжэ й сокíра кóло корíння дэ′рыва лыжы′ть: вся′кэ дэ′рыво, шо дóброго плóду ны рóдыть, рубáють і кы′дають в огóнь».
10. І пытáлы ёгó лю′дэ: «Шо ж нам робы′ты?»
11. Вин сказáв йім в одкáз: «В когó дьві одэ′жыны, то хай дасьць однý томý, в когó нымá; і в когó е йíжа, то хай рóбыть тóе сáмэ».
12. Прышлы′ й мы′тарі (мы′тныкы) хрысты′тысь і сказáлы ёмý: «Учíтілю! А шо нам робы′ты?»
13. Вин откáзував йім: «Ны дохóдьтэ бильш тогó, шо вам назнáчано взя′ты».
14. Гэ′так сáмо пытáлы ёгó й солдáты: «А нам шо робы′ты?» І сказáв йім: «Ныкóго ны кры′вдьтэ, ны обговáруйтэ, а корыстáйтэсь тым, шо вам плáтять».
15. І як лю′дэ ждáлы, то всі дýмалы в сырця′х свойíх про Іоáнна, чы гэ′то ны вин е Хрыстóс, --
16. Іоáнн сказáв усíм: «Я хрышчý вас водóю, алэ′ йдэ Дýжчый за мынэ′, в якóго я ны достóйный розвязáты рамíнчыка в óбуйі; Вин бýдэ хрысты′ты вас Дýхом Святы′м і огнéм.
17. Ёгó шы′пля в руцí Ёгó, і Вин охáе клýню Свою′, пшаны′цю збырэ′ в свырóнок Свий, а солóму спáлыть огнéм ныпогáсным».
18. Мнóго чогó гы′нчого дóброго росказáв вин нарóдовы, гýчачы ёгó.
19. А І′род, тытрáрх, шо начя′льствував над штырымá провíнцыямы, якóму Іоáнн доганя′в за Іродыя′ду, брáтову жи′нку, і за всэ, шо І′род зробы′в нычóгого,
20. добáвыв до всёгó гэ′того шэ й тóе, шо посады′в Іоáнна в тюрмý.
|