Ісýса выдýть роспынáты
Ісýса выдýть роспынáты
20. А як назбытковáлыся з Ёгó, знялы′ з Ёгó баграны′цю, зложы′лы Ёмý Ёгó влáсну одэ′жу і повылы′ Ёгó, шоб росп’я′ты.
21. І застáвылы одногó чоловíка, Сы′мона Корынэ′йця, бáтька Олыксáндра і Рýфа, шо йшов с пóля, шоб вин ніс Ёгó кры′жа.
22. І прывылы′ Ёгó на мíстыну, шо зовэ′цьця Голгóфа, гэ′то знáчыть – “Чырып’я′нэ мíсьце”.
Ісýса роспынáють
23. І давáлы Ёмý пы′ты вынá с смы′рныю, алэ′ Вин ны схотíв.
24. А росп’я′вшы, подылы′лы Ёгó одэ′жу, кы′нувшы жэ′рыба, шо комý попадэ′.
25. Булá трэ′тя годы′на (по-нáшому, дывя′та годы′на), як Ёгó росп’ялы′.
26. І булá нáпысь Ёгó выны′: «Цар Іудéйськый».
27. З йім росп’ялы′ двох розби′йныкув, одногó по прáву, дрýгого по ліву рýку од Ёгó.
28. І збулóсь слóво Пысáння: «До злочы′нцюв залы′чаный» (Ісаія 53, 12).
Збы′ткы над росп’я′тым Ісýсом
29. А ты′йі, шо прохóдылы, гыды′лы Ёгó, хытáючы гóловамы і кáжучы: «О! Той, шо руйнýе храм, а чы′рыз тры дні одстрóюе (одбудóвуе)!
30. Вы′ратуй Самóго Сыбэ′ і зыйды′ с кры′жа!»
31. Похóжо й пэршосвяшчэ′ннікы с кнíжныкамы, насмíхуючысь, говоры′лы оды′н одномý: «Гы′нчых ратовáв, а Сыбэ′ ны мóжэ вратовáты.
32. Хрыстóс, Цар Ізрáілюв, хай зы′йдэ зáрэ с кры′жа, шоб мы бáчылы, то повíрымо!» І росп’я′ты з Йім гэ′так сáмо обля′скувалы словáмы Ёгó.
Смэрть Ісýса
33. В шисть часóв (по-нáшому, в дэ′вэть часóв) стáло пóночы по всюй зымнí, і аж до дывя′тыйі годы′ны (до трэ′тійі годы′ны пополýдню).
34. В дэ′вэть часóв Ісýс ё′мко заголосы′в: «Элойí! Элойí! Ламá савахтанí?» Гэ′то знáчыть: «Бóжэ Мий! Бóжэ Мий! Нáшо Ты Мынэ′ покы′нув?»
35. Дэ′хто с тых, шо там стоя′лы, почýвшы, казáлы: «Гэ′то Ілью′ клы′чэ».
36. А оды′н побíг, набрáв в гýбку óцёту і, насады′вшы йійí на кы′я, давáв Ёмý смоктáты, кáжучы: «Обождíтэ, пубáчымо, чы пры′дэ Ілья′, шоб зня′ты Ёгó».
37. А Ісýс, заголосы′вшы ё′мко, оддáв дýшу.
|