Лíчынне прыпáдочного
14. Прышóвшы до учынікы′в, пубáчыв кóло йіх мнóго нарóду і кнíжныкув, шо спóрылы з йімы′.
15. Одрáзу ж, пубáчывшы Ёгó, всі лю′дэ охваты′лысь ды′вом і, пудбыгáючы, вытáлы Ёгó.
16. Вин спытáв у кнíжыкув: «Про шо вытэ′ спóрытэ з йімы′?»
17. То оды′н чоловíк с тых, шо там булы′, сказáв Ёмý на гэ′тэ: «Учíтель! Я прывíв до Тыбэ′ свогó сы′на, охвáчаного нымы′м дýхом.
18. Як дэ схвáтыть ёгó, то кы′дае на зэ′мню, в ёгó зо рта йдэ пíня, вин скрыгы′чэ зубáмы і станóвыцьця прýтом. Я вжэ просы′в Твойíх учынікы′в, шоб ёгó вы′гналы, то воны′ ны змоглы′».
19. На гэ′тэ Ісýс сказáв: «О поскы′тте нывíрнэ! Дóкыль я бýду з вáмы? Дóкыль я бýду тырпíты вас? Прывыдíтэ ёгó до Мынэ′».
20. І прывылы′ тогó до Ёгó. Як онó прыпáдочный пубáчыв Ісýса, то дух стыпынýв ёгó; вин упáв на зэ′мню, качя′вся і пíня йшла зо рта.
21. І спытáв Ісýс ёгó бáтька: «Як давнó гэ′тэ зробы′лось з йім?» Той сказáв: «З малéнького;
22. і мнóго раз дух кы′дав ёгó і в огóнь, і в вóду, шоб погубы′ты ёгó; алэ′ як шо мóжыш, то змы′луйся над нáмы і поможы′ нам».
23. Ісýс сказáв ёмý: «Як хоч крóхы мóжыш вíрыты, то ля вíруючого всэ мóжна».
24. І одрáзу ж бáтько хло′пця заголосы′в ё′мко: «Гóсподы! Поможы′ мою′й ныдовíры».
25. Ісýс, пубáчывшы, шо збыгáюцьця лю′дэ, забороны′в дýховы нычы′стому, сказáвшы ёмý: «Дух нымы′й і лухы′й! Я прыкáзую тобí, вы′йды з ёгó і бильш в ёгó ны входь».
26. І, залымынтовáвшы і ё′мко стыпынýвшы ёгó, вы′йшов; і вин зробы′вся бы ныжывы′й, то мнóго хто став казáты, шо вин умэ′р.
27. Алэ′ Ісýс, взя′вшы ёгó за рýку, пудвíв ёгó і вин встав.
28. А як ввыйшóв Ісýс в хáту, то учынікы′ пытáлы Ёгó на самотí: «Чогó мы ны моглы′ вы′гнаты ёгó?»
29. І сказáв йім: «Гэ′тэ поскы′тте ныя′к ны мóжэ вы′йты, онó од молíтвы і пóсту».
|