Тюрмá і смэрть Іоáнна Хрыстíтіля
14. Цар Íрод, почýвшы про Ісýса (бо про Ёгó вжэ всі вíдалы), каза′в: «Гэ′то Іоáнн Хрыстíтель воскрэ′с з мэ′ртвых, і всі гэ′ты чýда рóбляцьця йім».
15. Гы′нчы казáлы: «Гэ′то Ілія′». А шэ гы′нчы казáлы: «Гэ′то прорóк чы оды′н с прорóкув».
16. А Íрод, почýвшы, сказáв: «Гэ′то Іоáнн, якóму я одрубáв гóлову, вин воскрэ′с з мэ′ртвых».
17. Бо гэ′той Íрод, послáвшы, забрáв Іоáнна і посады′в ёгó в тюрмý за Іродыя′ду, жи′нку Пылы′пову, свогó брáта, бо взяв йійí собí за жи′нку.
18. Іоáнн казáв ля Íрода: «Ныхорошэ′, як возьмэ′ш брáтову жи′нку».
19. А Іродыя′да злы′лась на ёгó і хотíла ёгó забы′ты, алэ′ ны моглá.
20. Бо Íрод боя′вся Іоáнна, вíдаючы, шо вин чоловíк прáвыдный і святы′й, і бырíг ёгó. Мнóго чогó робы′в, слýхаючы ёгó, і слýхав ёгó з охвóтыю.
21. І прышóв той дэнь, колы′ Íрод прáвыв свойí мыны′ны і робы′в бынкы′т ля свойíх выльмóжэй, воéнных начя′льнікув і старшы′нэй галылэ′йськых.
22. Іродыя′дына дочкá прышлá, і гуля′ла, і догоды′ла Íродовы і тым, хто був з йім пры столí. І сказáв цар ля дíвчыны: «Просы′ в мынэ′, шо хоч, і я тобí дам».
23. І прысягнýв юй: «Шо ны попрóсыш в мынэ′, дам тобí, нáвэть половы′ну свогó цáрства».
24. Вонá вы′йшла і спыта′ла в свэ′йі мáтыра: «Шо просы′ты?» Тáя сказáла: «Гóлову Іоáнна Хрыстíтіля».
25. І вонá одрáзу пошлá хутэ′нько до царя′ і просы′ла, кáжучы: «Хóчу, шоб дав мынí допíро на полýмысковы гóлову Іоáнна Хрыстíтіля».
26. Цар розжя′лывся, алэ з-за прыся′гы й тых, шо булы′ пры столí з йім, ны міг юй отказáты.
27. І одрáзу ж послáв воя′ка і сказáв ёмý, шоб прынíс Іоáннову гóлову.
28. Вин пошóв, одрубáв ёмý в тюрмí гóлову, прынíс йійí на полýмысковы і оддáв ля дíвчыны, а тáя оддалá йійí ля свэ′йі мáтыра.
29. А учынікы′, почýвшы, прышлы′, взялы′ ёгó тíло і положы′лы ёгó в гроб.
|
