Остáтній суд. Стрáшный суд
31. «Як пры′дэ Сын Людськы′й в слáвы Свою′й і всі Анё′лы з Йім, тоды′ ся′дэ Вин на прыстóлы слáвы Свэ′йі.
32. І збырýцьця пы′рыд Йім всі нарóды; і оддíлыть одны′х од дрýгых, як пастýх оддíлюе говычóк од кóзэй.
33. І постáвыть овэ′ць по прáву рýку Свою′, а кóзэй по лíву.
34. Тоды′ скáжэ Цар тым, хто по прáву рýку од Ёгó: «Прыдíтэ, благословлё′ны Бáтька Могó, возьмíтэ Цáрыство, прышыхóванэ ля вас од сотворíння свíта.
35. Бо Я був голóдный і вытэ′ накормы′лы Мынэ′, вы′смаг – і вытэ′ напойíлы Мынэ′, був подорóжным – і вытэ′ прыйнялы′ Мынэ′,
36. був гóлый, і вытэ′ зодынýлы Мынэ′; був хвóрый – і вытэ′ одвíдалы Мынэ′; був у тюрмí – і вытэ′ прышлы′ до Мынэ′».
37. Тоды′ прáвыдны скáжуть Ёмý в одкáз: «Гóсподы! Колы′ мы бáчылы Тыбэ′ голóдным і накормы′лы? Чы вы′смагнівшым і напойíлы?
38. Колы′ мы бáчылы Тыбэ′ подорóжным, і прыйнялы′, чы гóлым – і зодынýлы?
39. Колы′ мы бáчылы Тыбэ′ хвóрым чы в тюрмí і прышлы′ до Тыбэ′?»
40. І Цар скáжэ йім в одкáз: «Напрáвду кажý вам: тóе, шо вытэ′ зробы′лы одномý з гэ′тых мэ′нчых браты′в Мойíх, тóе зробы′лы Мынí».
41. Тоды′ скáжэ й тым, якы′йі по лíву рýку: «Ідíтэ од Мынэ′, прокля′ты, в огóнь вíчный, прышыхóваный лыхóму і анё′лам ёгó.
42. Бо Я хотíв йíсты, і вытэ′ ны далы′ Мынí; хотíв Я пы′ты – і вытэ′ ны напойíлы Мынэ′;
43. був у дорóзы, і ны прыйнялы′ мынэ′; був гóлый – і ны зодынýлы Мынэ′; був хвóрый і в тюрмí – і ны навíдалысь до Мынэ′».
44. Тоды′ й воны′ скáжуть Ёмý: «Гóсподы! Колы′ мы бáчылы Тыбэ′ голóдным, чы вы′смагняным, чы подорóжным, чы гóлым, чы хвóрым, чы в тюрмí і ны послужы′лы Тобí?»
45. Тоды′ скáжэ Вин йім: «Напрáвду кажý вам: як вытэ′ ны зробы′лы гэ′того одномý з гэ′тых мэ′нчых, то ны зробы′лы ёгó й Мынí».
46. І пи′йдуть гэ′ты на вíчну мýку, а прáвыдныкы – на вíчнэ жы′тте.
|