Лíчынне двох слыпы′х з Ійірыхóна
Лíчынне двох слыпы′х з Ійірыхóна
29. Як воны′ з Ійірыхóна выхóдылы, за Йім ішóв вылы′кый гурт.
30. І от двóе слыпы′х, почýвшы, шо кóло йіх ідэ′ Ісýс, стáлы крычя′ты, лáголячы: «Змы′луйся над нáмы, Гóсподы, Сы′ну Давы′дув!»
31. Лю′дэ ж заставля′лы йіх мовчя′ты, а воны′ стáлы крычя′ты шэ ёмч: «Змы′луйся над нáмы, Гóсподы, Сы′ну Давы′дув!»
32. Ісýс, остановы′вшысь, поклы′кав йіх і сказáв: «Шо вытэ′ хóчытэ од Мынэ′?»
33. Воны′ кáжуть Ёмý: «Гóсподы! Коб откры′лысь гóчы нáшы».
44. Ісýс, змылосэ′рдывшысь, доткнýвся до йíхых гочэ′й; і одрáзу стáлы бáчыты йíхы гóчы, і воны′ пошлы′ за Йім.
Глава 21
Врочы′стый вйізд Ісýса в Йірусалы′м
1. І як пудыйшлы′ до Йірусалы′ма і прышлы′ в Выффáгыю до горы′ Йілыóнськыйі, тоды′ Ісýс послáв двох учынікы′в,
2. сказáвшы йім: «Ідíтэ в сылó, якóе прóсто пы′рыд вáмы, і одрáзу найдíтэ ослы′цю прыв’я′зану і молодóго ослá з ею; одвязáвшы, прывыдітэ йійí до Мынэ′.
3. І як хто скáжэ вам дэ′шо, то кажíтэ, шо воны′ трэ′ба Гóсподовы: і той зрáзу отпрáвыть йіх».
4. І всэ гэ′тэ булó, бо збýтыся ж скáзаному чы′рыз прорóка, якы′й говóрыть:
5. «Скажíтэ доццí Сыóновуй: «От Цар твий ідэ′ до тыбэ′ покы′рный, сэ′дячы на ослы′ці, шо булá пуд ярмóм, і молодóму ослóвы, йійí сы′новы» (Ісаія, 62, 11. Захар. 9,9).
6. Учынікы′ пошлы′ і зробы′лы так, як сказáв йім Ісýс.
7. Прывылы′ ослы′цю і молодóго ослá і положы′лы на йіх свою′ одэ′жу, і Вин сів звэ′рху.
8. І мнóго-мнóго людэ′й слáлы свою′ одэ′жу на дорóзы, а гы′нчы рíзалы голлé з дэ′рыва і встылáлы дорóгу.
9. А лю′дэ, шо йíхалы попырóд Ёгó і ззáду, выкры′кувалы: «Осáнна», гэ′то знáчыть «Спасíнне», Сы′новы Давы′довому! Благословлё′ный той, шо йдэ у ймэ′нне Госпóдне! Осáнна в высóкому!»
10. І як увыйшóв Вин в Йірусалы′м, то здвы′гло всэ мíсто і пытáлы: «Хто гэ′то такы′й?»
11. А лю′дэ казáлы: «Гэ′то Ісýс, Прорóк з Назарэ′та Галылэ′йського».
|