Чýдом накóрмняно п’ять ты′сяч людэ′й. Пэ′ршэ прыби′льшуванне хлíба
Чýдом накóрмняно п’ять ты′сяч людэ′й. Пэ′ршэ прыби′льшуванне хлíба
13. І, почу′вшы гэ′тэ, Ісýс отплíв стыль на лóдцы оды′н в пусты′ннэ мíсьце; а лю′дэ, почýвшы тóе, пошлы′ за Йім з міст пышкóм.
14. І, вы′йшовшы, Ісýс пубáчыв мнóго людэ′й, і пошкодовáв йіх, і вы′лічыв хвóрых сы′рыд йіх.
15. А як прышóв вэ′чор, пудыйшлы′ до Ёгó учынікы′ Ёгó і сказáлы: «Тут пустэ′лныця і вжэ пи′зно; пусты′ людэ′й, шоб воны′ пошлы′ в сё′ла і купы′лы собí йíсты.»
16. Алэ′ Ісýс сказáв йім: «Ны трэ′ба йім іты′; вытэ′ дáйтэ йім йíсты».
17. А воны′ Ёмý кáжуть: «Нымá чогó: в нас тут онó п’ять бýлок хлíба і дьві ры′быны».
18. Вин сказáв: «Прынысíтэ Мынí йіх сюды′ ».
19. І, сказáвшы лю′дюм, шоб посады′лысь на травí, Вин узяв п’ять бýлок хлíба і дьві ры′быны, звів гóчы на нэ′бо. Поблагословы′в і, поламáвшы, дав хліб учынікáм, а учынікы′ – лю′дюм.
20. І всі йíлы, і понайідáлысь. І шэ назбырáлы дванáццэть пóвных чя′шок (корóбок) кавáлкув (кускы′в) хлíба, шо пооставáвся.
21. А тых, шо йíлы, булó кóло п’ятí ты′сяч чоловíк, крóмы бабэ′й і дытэ′й.
Ісýс ідэ′по водí
22. І зрáзу ж сказáв Ісýс учынікáм плывсты′ на той бик впырíдж, пóкыль Вин пýстыть нарóд.
23. І пусты′вшы нарóд, Вин зыйшóв на горý помолы′тысь насамотí; а ввэ′чыры остáвся там Сам оды′н.
24. А лóдка булá вжэ на сырэ′дыны мóра, і йійí вашовáлы хвáлі; бо вíтёр був в гóчы.
25. Пуд дóсвыток (в чытьвё′рту стрáжу нóчы) до йіх пошóв Ісýс по водí.
26. Учынікы′, пубáчывшы Ёгó, шо йшов по мóры, пырылякáлысь і стáлы казáты: «Гэ′то шось (нíшо) лякáе». І з ля′ку стáлы крычя′ты.
27. Алэ′ Ісýс зрáзу заговоры′в з йімы′, сказáвшы: «Ны лякáйтэсь – гэ′то Я, ны би′йтэсь!»
28. А Пытрó сказáв Ёмý на гэ′тэ; «Гóсподы! Як гэ′то Ты, то вылы′ й мынí прыты′ до Тыбэ′ по водí».
29. То Вин сказáв: «Іды′». І вы′йшовшы з лóдкы, Пытрó пошóв по водí, шоб пудыйты′ до Ісýса.
30. Алэ′ пубáчывшы, шо вылы′кый вíтёр, злякáвся і, пырыстáвшы дыржя′тысь на водí, закрычя′в: «Гóсподы! Ратýй мынэ′».
31. Ісýс одрáзу протягнýв рýку. Пуддэ′ржав ёгó і кáжэ ёмý: «Маловíрный! Чогó ты здвойíвсь?»
32. І як увыйшлы′ воны′ в лóдку, вíтёр заты′х.
33. А ты′йі, шо булы′ в лóдцы, пудыйшлы′, поклоны′лысь Ёмý і сказáлы: «Напрáвду, Ты Сын Бóжый!»
|