Ісýс пы′рыд сыныдрыё′ном. Вночí Ёгó сýдять в Кая′фы
53. І прывылы′ Ісýса до пэршосвяшчэ′нніка. І зобрáлысь до Ёгó всі пэршосвяшчэ′ннікы, і старшы′ны, і кнíжныкы.
54. Пытрó ішóв здалíк за Йім аж у пэршосвяшчэ′кув двир; а там сыдíв с слýгамы і грíвся кóло огню′.
55. А пэршосвяшчэ′ннікы і ввэсь сыныдрыё′н намагáлысь найты′ свíдчынне прóтів Ісýса, шоб Ёмý заподíяты смэрть, і ны нахóдылы.
56. Бо мнóго хто свíдчыв ныпрáвыльно на Ёгó; алэ′ тых свíдчэнь ныхватáло.
57. І дэ′хто, встáвшы, свíдчылы ныпрáвыльно прóтів Ёгó, воны′ казáлы:
58. «Мы чýлы, як Вин казáв: «Я зруйнýю гэ′той храм, зрóбляный рукáмы, і чы′рыз тры дні збудýю дрýгый, ны рукáмы постáвляный».
59. Алэ′ й такóго свíдчыння булó ля йіх мáло.
60. Тоды′ пэршосвяшчэ′ннік став посырэ′дыны і спытáв Ісýса: «Чогó Ты ныц ны кáжыш? Шо воны′ прóтів Тыбэ′ свíдчять?»
61. Алэ′ Вин мовчя′в і ны казáв ныц. Знов пэршосвяшчэ′ннік спытáв Ёгó, сказáвшы Ёмý: «Чы Ты Хрыстóс, Сын Благословлё′ного?»
62. Ісýс сказáв: «Я! І вытэ′ пубáчытэ Сы′на Людськóго, шо сыдíтымэ напрáво од Сы′лы Бóжыйі і в оболокáх ныбэ′сных бýтымэ».
63. Тоды′ пэршосвяшчэ′ннік, розодрáвшы на собí одэ′жу, сказáв: «Нáшо нам шэ свíткы?
64. Вытэ′ чýлы богохýльство (хулý)? Як вам здаéцьця?» То воны′ вы′казалы, шо Вин заслýжуе смэ′рты.
65. І дэ′хто став плёвáты на Ёгó і, закрывáючы Ёмý ліцó, бы′ты Ёгó і казáты Ёмý: «Прорóч!» І слýгы бы′лы Ёгó по шчóках.
|