Вы′лічыв сóтнікового слугý
Вы′лічыв сóтнікового слугý
1. Як Вин кóнчыв говоры′ты до тых людэ′й, якы′йі Ёгó слýхалы, то прышóв в Капырнáум.
2. А в одногó сóтніка слугá, якы′м вин вэ′льмы дорожы′в, хворíв і вжэ був пры смэ′рты.
3. Почýвшы про Ісýса, вин послáв до Ёгó іудéйськых старэ′йшын просы′ты Ёгó, шоб прышóв вы′лічыты сóтнікового слугý.
4. І воны′, прышóвшы до Ісýса, вэ′льмы Ёгó просы′лы, казáлы: вин вáртый тогó, шоб Ты зробы′в ёму гэ′тэ,
5. бо вин лю′быть нáшых людэ′й і побудувáв ля нас хрáма.
6. Ісýс пошóв з йíмы. І як вжэ Вин був ныдалё′ко од хáты сóтніка, прыслáв до Ёгó дрýгув (сябрíв) сказáты Ёмý: «Ны клопочы′сь, Гóсподы! бо я ныдостóйный, шоб Ты увыйшóв пуд мою′ стрíху.
7. Бо й самóго сыбэ′ я ны полычы′в вáртым прыты′ до Тыбэ′; алэ′ скажы′ слóво і полíпшае мий слугá.
8. Бо й я, хоч і нáдо мнóю е власть, алэ′ мынí пудчыня′юцьця солдáты; кажý одномý «іды′!», і йдэ; кажý дрýгому «прыды′!», і прыхóдыть; і ля свогó слугы′: «зробы′ тóе», і рóбыть».
9. Почувшы гэ′тэ, Ісýс здывовáвся з ёгó і, повырнýвшысь, сказáв ля нарóда, шо йшов за Йім: «Кажý вам, шо й в Ізрáілі я ны бáчыв такэ′йі вíры».
10. Посланцí, вырнýвшысь в хáту, пубáчылы, шо хвóрый слугá вжэ полíпшав.
Ісýс воскрысы′в сы′на найíнськыйі вдовы′ці
11. Пóсля тогó Ісýс пошóв в мíсто, шо зовэ′цьця Найíн. І з йім ішлы′ мнóго хто з Ёгó учынікы′в і мнóго нарóду.
12. А як Вин пудыйшóв до мíськыйі (городськэ′йі) брáмы, то тоды′ вынóсылы ныби′жчыка, одногó сы′на в мáтыра, а вонá булá вдовы′ця; і мнóго людэ′й ішлó з éю з мíста.
13. Пубáчывшы йійí, Госпóдь зжя′лывся над éю і сказáв юй: «Ны плач».
14. І пудыйшóвшы, доткнýвся до смыртэ′лныйі постэ′лі. Ты′йі, шо ныслы′, остановы′лысь. І Вин сказáв: «Хлóпчэ! Тобí кажý: встань!»
15. Вмэ′ршый, встáвшы, сів і став говоры′ты. І оддáв ёгó Ісýс мáтыры.
16. І всіх охваты′в жях, і прославля′лы Бóга, і говоры′лы: «Вылы′кый прорóк появы′вся пóмыз нáмы, і завытáв Биг до Свогó нарóда».
17. І розыйшлы′сь гэ′ты словá про Ёгó по всюй Іудéйі і по всіх околы′шностях.
|
