Ісýс судошя′йіцьцья з грэ′камы.
Ісýс судошя′йіцьцья з грэ′камы.
Бáтько прославля′е сы′на.
Ісýс кáжэ про Свою′смэрть
20. Сы′рыд тых, шо прышлы′ на свя′то поклоны′тысь, булó дэ′кылько грэ′кув.
21. Воны′ пудыйшлы′ до Пылы′па, якы′й був з Выфсайíды Галылэ′йськыйі, і просы′лы ёгó: «Пáну, нам хóчыцьця пубáчыты Ісýса».
22. Пылы′п ідэ′ і кáжэ про гэ′тэ Андрíёвы; а потóм Андрíй і Пылы′п кáжуть про тóе Ісýсовы.
23. А Ісýс сказáв йім в одкáз: «Прышлá порá прослáвытысь Сы′новы Людськóму.
24. Напрáвду, напрáвду вам кажý: Як пшаны′чнэ зэ′рня, впáвшы на зэ′мню, ны замрэ′, то остáныцьця однэ′; а як замрэ′, то дасьць мнóго прыбýтку.
25. Хто лю′быть дýшу свою′, то загýбыть йійí; а той, хто свою′ дýшу нынавы′дыть на гэ′тым свíты, той збырыжэ′ йійí в жы′тте вíчнэ.
26. Хто Мынí слýжыть, то хай ідэ′ Мэ′ю дорóгыю; і дэ Я, там і слугá Мий бýдэ. І хто Мынí слýжыть, тогó пошанýе Бáтько Мий.
27. Зáрэ (Допíро) душя′ Моя′ рострывóжылась: і шо Мынí сказáты? Бáтьку! Заступы′ Мынэ′ од гэ′тыйі годы′ны. Алэ′ ж з-за гэ′тыйі годы′ны Я й прышóв.
28. Бáтьку! Прослáв Свое ймэ′нне!» Тоды′ зыйшóв з нэ′ба гóлос: «І прослáвыв, і шэ прослáвлю».
29. Лю′дэ, шо стоя′лы і чýлы гэ′тэ, казáлы: «Гэ′то грим!» А гы′нчы казáлы: «Анё′л говоры′в Ёмý».
30. Ісýс на гэ′тэ сказáв: «Ны ля Мэ′нэ був гэ′той гóлос, а ля людэ′й.
31. Допíро суд гэ′тому свíтовы; допíро князь гэ′того свíта бýдэ вы′гнаный гэть.
32. І як Я бýду прыпудня′тый з зымнí, то всіх пырыбáвлю до Сыбэ′».
33. Гэ′тэ казáв Вин, шоб моглы′ догадáтысь, якэ′ю смэ′ртю Вин вмрэ.
34. А лю′дэ откáзувалы Ёмý: «Мы чýлы з закóна, шо Хрыстóс жывэ′ вíчно; то як жэ Ты кáжэш, шо мýсыть бýты прыпудня′тый Сын Людськы′й? Хто гэ′той Сын Людськы′й?»
35. Тоды′ Ісýс сказáв йім: «Онó корóткый чяс шэ е выднó з вáмы; Ходíтэ, пóкыль е выднó, шоб ны охваты′ла вас поночóта; бо хто йдэ пры поночóты, то ны знáе, куды′ йдэ.
36. Пóкыль выднó з вáмы, вíруйтэ в выднó, то бýдытэ сынáмы выднá». Сказáвшы гэ′тэ, Ісýс одыйшóв од йіх і ны вглэ′дылы, дэ подíвся.
|