Ісýс ідэ′ з Іудéйі
Глава 4
Ісýс ідэ′ з Іудéйі
1. Як повíдав Ісýс, шо фарысéйі почýлы, шо Вин зáрэ вжэ бильш мáе учынікы′в і бильш хры′стыть, ныж Іоáнн, --
2. хоч Сам Ісýс ны хрысты′в, а учынікы′ Ёгó, --
3. Вин покы′нув Іудéю і знов пошóв в Галылэ′ю.
Ісýс і самаря′нка
4. Прышлóся Ёмý прохóдыты чы′рыз Самáрію.
5. І от прыхóдыть Вин в мíсто Самарíйськэ, шо зовэ′цьця Сыхáр, вонó ныдалё′ко тогó пóля, шо Я′ков дав ля свогó сы′на Ё′сыпа.
6. Був там Я′ковув колóдяз. І Ісýс, натомы′вшысь дорóгыю, сів кóло тогó колóдяза. Булó дэсь кóло шóстыйі годы′ны.
7. І от прыхóдыть однá молоды′ця с Самáрыйі по вóду, а Ісýс кáжэ юй: «Дай мыні напы′тысь!»
8. Бо Ёгó учынікы′ пошлы′ в мíсто (на мíсто), шоб купы′ты дэ′шо пойíсты.
9. Самаря′нська молоды′ця кáжэ Ёмý: «Як гэ′то Ты, іудéй, прóсыш в мынэ′, самаря′нкы, напы′тысь?» Бо іудéйі і самаря′нэ ны лáдылысь і ныя′кого дíла пóмыз сóбою ны мáлы.
10. А Ісýс юй сказáв: «Шоб ты знáла про Бóжый дар і Хто прóсыть тыбэ′ воды′ напы′тысь, то ты в Ёгó просы′ла б, шоб Вин тобí дав жывэ′йі воды′».
11. Молоды′ця кáжэ Ёмý: «Пáну! В Тыбэ′ і очырпнýты нымá чым, і колóдяз лыбóкый: скыль жэ в Тыбэ′ жывáя (крыы′нчна) водá?
12. Нывжэ′нь Ты вы′жчый за нáшого бáтька Я′кова, шо дав нам гэ′того колóдяза, і вин сам з ёгó пыв, і ёгó сыны′, і ёгó скоты′на?»
13. Ісýс сказáв юй: «Кáжон, хто п’е гэ′ту вóду, знов схóчэ пы′ты;
14. а хто вы′п’е воды′, якэ′йі Я ёмý дам, то ны вы′смагніе ныкóлы; алэ′ водá, якэ′йі Я дам ёмý, стáнэ в ёмý крыны′цію жывэ′йі воды′, шо тычэ′ в жы′тте вíчнэ».
15. Молоды′ця кáжэ Ёмý: «Пáну! Дай мынí гэ′тыйі воды′, шоб у мынэ′ ны булó смáгы і шоб я ны ходы′ла сюды′ по вóду».
16. Ісýс кáжэ юй: «Сходы′ поклы′ч свогó мужыкá і прыхóдь сюды′».
17. Молоды′ця кáжэ: «В мынэ′ нымá мужыкá». Ісýс кáжэ юй: «Ты прáвду сказáла, шо в тыбэ′ нымá мужыкá;
18. бо ты мáла (мíла) п’ять мужыкы′в, а той, с котóрым ты зáрэ жывэ′ш, то гэ′то ны твий мужы′к; гэ′то ты прáвду сказáла».
19. Молоды′ця кáжэ Ёмý: «Гóсподы! Я бáчу, шо Ты прорóк;
20. Нáшы батькы′ молылы′сь Бóгу на гэ′туй горí, а Вытэ′ кáжытэ, шо мíсьце, дэ трэ′ба молы′тысь Бóгу, -- в Йірусалы′мовы».
21. Ісýс кáжэ юй: «Повíр Мынí, шо пры′дэ порá, шо й ны на гэ′туй горí, й ны в Йірусалы′мовы бýдытэ вклоня′тысь Бáтьковы;
22. Вытэ′ ны вíдайітэ, комý мóлытэсь; а мы знáйімо, чомý мóлымось, бо ратýнок од іудéюв.
23. Алэ′ пры′дэ порá, да вонá вжэ й прышлá, колы′ правды′вы богомóльці бýдуть молы′тысь Бáтьковы в дýховы й в прáвды.
24. Биг – е Дух, і ты′йі, шо вклоня′юцьця Ёмý, мýсять вклоня′тысь в дýховы й в прáвды».
25. Молоды′ця кáжэ Ёмý: «Знáю, шо пры′дэ Мéсія, гэ′то знáчыть Хрыстóс, і як пры′дэ вин, то про всэ нам ознаймы′ть».
26. А Ісýс кáжэ юй: «То гэ′то Я, шо говорý с тобóю».
27. Тоды′ прышлы′ Ёгó учынікы′, і воны′ дывовáлысь, шо Вин говоры′в з бáбыю; алэ′ ны оды′н з йіх ны спытáв: «Чогó ты хóчыш?» Абó: «Про шо з éю говóрыш?»
28. Тоды′ молоды′ця покы′нула своé выдро, і пошлá в мíсто, і кáжэ лю′дюм:
29. «Ідíтэ, подывíтэсь на Чоловíка, Якы′й сказáв мынí про всэ, шо я робы′ла: чы то Вин ны Хрыстóс?»
30. Воны′ вы′йшлы з мíста і пошлы′ до Ёгó.
|