Ісýс – Выднó ля свíта
Ісýс – Выднó ля свíта
12. І знов говоры′в Ісýс до нарóда, Вин сказáв лю′дюм: «Я – Выднó ля свíта. Хто пи′йдэ за Мнóю, той ны ходы′тымэ в поночóты, а бýдэ мáты (мíты) світ жы′ття».
13. Тоды′ фарысéйі сказáлы Ёмý: «Ты Сам про Сыбэ′ свíдчыш, то ныправды′вэ свíдчынне Твоé».
14. Одказáв йім Ісýс: «Як Я й Сам про Сыбэ′ свíдчу, то свíдчынне Моé правды′вэ, бо Я знáю, скыль Я прышóв і куды′ йду; а вытэ′ ны знáйітэ, скыль Я і куды′ йду.
15. Вытэ′ сýдытэ по тíловы; Я ны суджý ныкóго.
16. А як і суджý Я, то суд мий справыдлы′вый, бо Я ны оды′н, а Я й Бáтько, шо послáв Мынэ′.
17. Да й в Закóны вáшому напы′сано, шо двох чоловíк хвáтыть, шоб свíдчынне булó прáвыльным (Другозак., 19, 15).
18. Я й Сам свíдчу про Сыбэ′, і свíдчыть про Мынэ′ Бáтько, шо послáв Мынэ′».
19. Тоды′ воны′ сказáлы Ёмý: «Дэ Твий Бáтько?» Ісýс откáзував: «Вытэ′ ны знáйітэ ны Мынэ′, ны Бáтька Могó. Шоб вытэ′ знáлы Мынэ′, знáлы б і Бáтька Могó».
20. Гэ′ты словá говоры′в Ісýс кóло скарбны′ці (скарбíнкы), як гучы′в в хрáмы. І ныхтó ны забрáв Ёгó, бо шэ ны прышлá Ёгó порá.
Ісýс тлумáчыть фарысéям, шо Вин – Прыдвíчный Сын Бóжый
21. І знов сказáв йім Ісýс: «Я отхóджу, і бýдытэ шукáты Мынэ′; і повмырáйітэ в свойíм грыхý. Куды′ Я йду, туды′ вытэ′ ны мóжытэ прыты′».
22. Тоды′ іудéйі казáлы: «Нывжэ′ Вин заб’é Сам Сыбэ′, раз кáжэ: «Куды′ Я йду, туды′ вытэ′ ны мóжытэ прыты′?»
23. А Вин йім сказáв: «Вытэ′ з гэ′того свíта, а Я ны з гэ′того свíта.
24. Бо Я вам сказáв, шо вытэ′ повмырáйітэ в грыхáх вáшых, бо як ны ввíруйітэ, шо гэ′то Я, то в грыхáх вáшых повмырáйітэ».
25. Тоды′ сказáлы Ёмý: «Хто ж Ты?» А йім Ісýс сказáв: «Шо е од почя′тку, як і кажý Я вам.
26. Я мáю мнóго про вас говоры′ты і вас суды′ты; алэ′ Той, хто послáв Мынэ′, правды′вый, і шо Я чув од Ёгó, так і свíтовы кажý».
27. Ны розобрáлысь, шо Вин казáв йім про Бáтька.
28. То сказáв йім Ісýс: «Як вытэ′ вознысэ′тэ Людськóго Сы′на, тоды′ повíдайітэ, шо гэ′то Я і шо Сам од Сыбэ′ ныц ны роблю′; алэ′ як нагучы′в Мы′нэ Мий Бáтько, так і говорý.
29. А Той, Хто послáв Мынэ′, Вин зо Мнóю; Бáтько ны покы′нув Мынэ′ Самóго, бо Я зáвшы роблю′ тóе, шо трэ′ба Ёмý».
30. Як Вин говоры′в гэ′тэ, то мнóго хто увíрувалы в Ёгó.
|