Звыря′ють, чы вмэр Ісýс
Ісýс вмырáе
28. Пóсля тогó Ісýс, вíдаючы, шо вжэ всэ збулóсь, бо збýтыся ж Пысáннёвы, кáжэ: «Хóчу пы′ты».
29. Тут стоя′ла посýдына пóвна óцёту. Солдáты ж, набрáвшы гýбкыю óцёту і наткнýвшы йійí на штычкá, прыпуднялы′ йійіí до Ёгó губэ′й.
30. А як Ісýс смокнýв óцёту, то сказáв: «Збулóсь!»... І схылы′вшы гóлову, оддáв дух.
Звыря′ють, чы вмэр Ісýс
31. А булá п’я′тныця, то іудéйі, шоб ны оставля′ты тíлэй на крыжя′х в субóту – бо субóта булá вылы′кым днем, -- просы′лы Пылáта, шоб попырыбывáты в йіх голíнкы і познымáты йіх.
32. То от прышлы′ солдáты, то в пэ′ршого пырыбы′лы голíнкы, і в дрýгого, шо булы′ росп’я′ты з Йім.
33. Прышóвшы ж до Ісýса, як пубáчылы Ёгó вжэ вмэ′ршым, ны пырыбы′лы в Ёгó голíнок;
34. алэ′ оды′н з солдáтув пíкыю (коп’ё′м) пронызáв Ёмý боковы′цю на рэ′брах, -- і одрáзу потыклá кров і сýкравыця.
35. І той, шо бáчыв гэ′тэ, завсíдчыв, і правды′вэ ёгó свíдчынне; вин знáе, шо кáжэ прáвду, шоб вытэ′ повíрылы.
36. Бо гэ′тэ стáло тогó, шо збýтыся ж Пысáннёвы: «Кысть Ёгó то бýдэ цíлыю!» (Выход, 12, 46).
37. Гэ′так і в дрýгым мíсьці Пысáння говóрыцьця: «Поды′вляцьця на Тогó, Когó пронызáлы» (Сахар. 12, 10).
Ісýса хавáють
38. Пóсля тогó Ё′сып з Арымафэ′йі – учынíк Ісýса, алэ′ тáйный, бо боя′вся іудéюв, просы′в Пылáта, шоб зня′ты тíло Ісýса. І Пылáт позвóлыв. Вин пошóв і зняв тíло Ісýса.
39. Прышóв тóжэ й Ныкоды′м, шо впырíдж прыхóдыв до Ісýса вночí, і прынíс змíшаны смíрну і алóе, лíтрув кóло ста.
40. От воны′ взялы′ тíло Ісýсовэ і обгорнýлы ёгó полотнóм з маношчя′мы, як звычя′йно хавáють іудéйі.
41. В тым мíсьці, дэ Ёгó росп’ялы′, був сад, а в садý нóвый гроб (склеп), в якóму шэ ныкóго ны клáлы.
42. Там положы′лы Ісýса з-за іудéйськыйі п’я′тныці, бо гроб був блы′сько.
|