Хры′стыцьця эфыóпськый двораны′н
26. А Пылы′повы Анё′л Госпóдній сказáв: «Встань і йды на полýдэнь (на повдню′), на тýю дорóгу, шо йдэ з Йірусалы′ма в Гáзу, на юй ныкóго нымá».
27. Вин встав і пошóв. І от, чоловíк з Ыфыóпыйі, éвнух, двораны′н Кандакы′йі, цары′ці ыфыóпськыйі, шо охороня′в всі йійí скáрбы, прыйішчя′в в Йірусалы′м, шоб поклоны′тысь,
28. і ворóчаючысь, сыдíв на свою′й колысны′ці і чытáв Ісáію.
29. Дух сказáв Пылы′повы: «Пудыйды′ і прыстáнь до гэ′тыйі хурмáнкы».
30. Пылы′п пудыйшóв і, почýвшы, шо той чытáе прорóка Ісáію, сказáв: «Чы понімáйіш тóе, шо чытáйіш?»
31. А той сказáв: «Як я можý понімáты, як ныхтó ны напрáвыть мынэ′?» І попросы′в Пылы′па злíзты на вóза і сíсты з йім.
32. А мíсьце с Пысáння, якóе вин чытáв, булó такóе: «Ёгó вылы′, як овэ′чку на зарíз, і як бызголóсэ ягня′ пы′рыд тэ′ю люды′ныю, якáя ёгó стрыжэ′, так і Вин ны открывáе гýстэй Свойíх (рóта Свогó)!
33. Суд над Йім спрáвылы так, шоб Ёгó прыны′зыты. А про рід Ёгó хто дасьць знáты? Бо жы′тте Ёгó возьмэ′цьця з зымнí». (Ісаія 53, 7—8).
34. Тоды′ двораны′н сказáв Пылы′повы: «Прошý тыбэ′, скажы′, про когó гэ′то прорóк говóрыть? Чы про сыбэ′, чы про когó гы′нчого?»
35. То Пылы′п, откры′вшы свойí гýста, почя′вшы од гэ′того Пысáння, благовысты′в ёмý про Ісýса.
36. Тоды′, йíдучы дáлэй, воны′ прыйíхалы до воды′; і двораны′н сказáв: «Гóндэ водá; шо ж мышя′е мынí охрысты′тысь?»
37. А Пылы′п сказáв ёмý: «Як вíруйіш од всёгó сэ′рця, то мóжна». Той отказáв: «Вíрую, шо Ісýс Хрыстóс е Сын Бóжый».
38. І прыказáв остановы′ты хурмáнку. І ввыйшлы′ обóе в вóду, Пылы′п і двораны′н; і охрысты′в ёгó.
39. А як воны′ вы′йшлы з воды′, Дух Святы′й зыйшóв на двораны′на, а Пылы′па взяв Анё′л Госпóдній; і двораны′н вжэ ны бáчыв ёгó, і йíхав дáлэй рáдый.
40. А Пылы′п «обрíтывся» (оказáвся) в Азóты і, прохóдячы, благовысты′в всім містáм, пóкы прышóв в Кысáрыю.
|