Пытрó в сыды′бы Мáрді
Пытрó в сыды′бы Мáрді
12. І оглэ′дывшысь, прышóв до Мáрдіныйі хáты; Мáрдя -- гэто мáты Іоáнна, шо звáвся Маркóм. В йійí шмат людэ′й зобрáлось і молы′лось.
13. А як Пытрó постýкав в двэ′ры, то вы′йшла послýхаты служя′нка, по ймэ′нню Рóда.
14. І познáвшы гóлос Пытрá, з рады′шч ны очыны′ла ёмý двырэ′й, а вбíгшы, сказáла, шо кóло двырэ′й стойíть Пытрó.
15. А ты′йі юй сказáлы: «Чы ты в свойíм умí?» Алэ′ вонá твырды′ла своé. А воны′ казáлы: «Гэ′то Анё′л ёгó».
16. Алэ′ Пытрó ны пырыставáв стýкаты. А як очыны′лы, то пубáчылы ёгó і здывовáлысь.
17. То вин, показáвшы рукóю, шоб мовчя′лы, росказáв йім, як Госпóдь вы′вёв ёгó с тюрмы′, і сказáв: «Ознаймíтэ про гэ′тэ Я′кововы і братáм». Пóсля, вы′йшовшы, пошóв в гы′нчэ мíсьце.
Трывóга
18. А як прышóв рáнок, то сы′рыд солдáт почалáсь вылы′ка трывóга з-за тогó, шо трáпылось с Пытрóм.
19. А І′род, попошукáвшы і ны найшóвшы, оддáв вáрту пуд суд і прыказáв покарáты йіх смыртэ′лныю кáрыю. Потóм вин отпрáвывся з Іудéйі в Кысáрыю і там задэ′ржався.
Смэрть І′рода
20. І′род був розгнíваный на тыря′н і сыдоня′н, а воны′ договоры′вшысь, прышлы′ до ёгó, пудговоры′вшы на свий бик Влáста, постíлныка (покоё′вця) цáрського, просы′лы мíру, бо йíха óбласть жылá за шчот óбласті цáрськыйі.
21. В назнáчаный дэнь І′род, вбрáвшысь в цáрську одэ′жу, сів на высóкому мíсьці і говоры′в до йіх.
22. А нарóд галасовáв: «Гэ′то гóлос Бóга, а ны чоловíка».
23. Алэ′ рáптом Анё′л Госпóдній осторчовáв ёгó знэ′нацька за тóе, шо вин ны оддáв слáвы Бóговы; ёгó сточы′лы чэ′рвы і вин умэ′р.
|