Пáвэл прэ′буе оправдáтысь пы′рыд людьмы′
Содержание книги
- Корны′ловы посланцí в Пытрá
- Пытрóва нагýка в Корны′ла
- Пытрó тлумáчыть, чогó мóжна хрысты′ты язы′чнікув
- Цэ′рква в Антыóхыйі
- Знов нападáють в йірусалы′мы на хрыстія′н
- Пытрó в сыды′бы Мáрді
- Слóво Бóжэ шы′рыцьця
- Пáвэл в Памфы′лыйі і Пысы′дыйі
- Пáвэл і Варнáва ідýть до язы′чнікув
- В Ікóнійі і в Лы′стры
- Апóстольськый собóр в Йірусалы′мы
- Пáвэл йíдэ в дорóгу дрýгый раз. Росстаю′цьця з Варнáвыю
- Госпóдь клы′чэ Пáвла в Макыдóнію
- Пáвэл і Сы′ла оставля′ють Пылы′пы
- Пáвэл і Сы′ла в Вэ′рыйі
- Глава 18. Пáвэл в Коры′нфы
- Пáвэл пы′рыд прокóнсулом Галлыóном
- Пэ′ршэ подорóжжэ Пáвла. Ополóс
- Пáвловы чýда в Эфэ′сы
- Бунт прóтів Пáвловыйі нагýкы
- Пáвэл в Макыдóнійі, Грэ′цыйі, Троáды, Мылэ′ты
- Пáвловэ слóво в Мылэ′ты ля эфэ′ськых прысвíтырув
- По дорóзы до йірусалы′ма
- Пáвэл в Йірусалы′мы в Я′кова
- Пáвла в Йірусалы′мы арыстóвують
- Пáвэл прэ′буе оправдáтысь пы′рыд людьмы′
- Пáвэл в крэ′пості
- Пáвэл пыры′д сыныдрыё′ном
- Госпóдь даé знáты Пáвловы, шо ёмý проповíдуваты в Ры′мы
- Пáвла отправля′ють в Кысáрыю
- Суд над Пáвлом в намéсніка Фэ′лыкса
- Пáвэл сыды′ть два рóкы в тюрмí в Кысáрыйі
- Фэст роскáзуе ля царя′ Огры′пы про Пáвла
- Пáвэл пы′рыд Огры′пыю
- Пáвла прызнаю′ть нывыновáтым, алэ′ даю′ть вы′рок
- Корабэ′ль розбы′вся, алэ′ ратýюцьця
- Пáвэл твóрыть чýда сы′рыд тýбылныкув
- Пáвэл два рóкы жывэ′ в Ры′мы
- Пэ′ршэ послáнне святóго апóстола Пáвла
- Нагýка про кры′жа. Ны хвалíтэсь пы′рыд Бóгом
- Прóповыдь тым, комý явля′йіцьця дух і сы′ла
- Ны трэ′ба дылы′тысь. Кáжон мáтымэ свою′ нагрáду
- Всі лю′дэ – Бóжый храм. Ны хвалíтэсь людськэ′ю мýдростю
- Ны задавáйтэсь. Охвыровáлна дóля апóстолув
- Бырыжíтэсь блýду
- Ны судíтэсь в нывíрных
- Тíло – храм Бóжый. Мынáйтэ роспýсту
- Будь тым, кым ты назнáчаный
- Остырыгáйтэсь жэ′ртвы (охвíры) балванáм
- Власть і прáво апóстола. Хто комý слýжыть, той от тогó мáе дóлю
Глава 22
1. «Мужыкы′-браты′ й батькы′! Вы′слухайтэ зáрэ моé оправдáнне пы′рыд вáмы».
2. Почýвшы, шо вин заговоры′в з йíмы по-жыды′вську (по-орамíйську), воны′ шэ ёмч прыты′хлы. Вин сказáв:
3. «Я іудéець, роды′вся в Тáрсы, шо в Кылы′кыйі, вы′годованый в гэ′тому мíсты пры стýпнях Гамалыйíла, досконáло вы′гучаный в бáтьковському закóны, шчы′рый слугá Бóга, як і всі вытэ′ допíро.
4. Я нáвэть до смэ′рты довóдыв тых, хто прыйня′в гэ′ту нагýку, в’язáв і оддавáв в тюрмý і мужыкы′в, і бабэ′й.
5. Гэ′тэ мóжэ засвíдчыты про мынэ′ пэршосвяшчэ′ннік і всі старэ′йшыны, од якы′х я взяв пысьмó до браты′в, шо жывýть в Дамáску, як ішóв, шоб стыль прывысты′ в кандалáх людэ′й в Йірусалы′м на мýкы.
6. І як я був в дорóзы і пудхóдыв до Дамáска, кóло повднí рáптом на мынэ′ ё′мко ся′йнуло з нэ′ба.
7. Я впав на зэ′мню і почýв гóлос, якы′й мынí казáв: «Сáвэл, Сáвэл! Нáшо ты проганя′йіш мынэ′?»
8. Я казáв: «Хто Ты, Гóсподы?» Вин сказáв мынí: «Я Ісýс Назорэ′й, якóго ты проганя′йіш».
9. Ты′йі, шо булы′ зо мнóю, світ бáчылы і нáтто полякáлысь. Алэ′ гóлоса Тогó, шо говоры′в мынí, ны чýлы.
10. Тоды′ я сказáв: «Гóсподы! Шо мынí робы′ты?» А Госпóдь сказáв мынí: «Встань і йды в Дамáск, а там тобí бýдэ скáзанэвсэ, шо тобí назнáчано робы′ты».
11. Я ж од тогó, шо ся′йнуло, пырыстáв бáчыты, то ты′йі лю′дэ, шо булы′ зо мнóю, за рýку прывылы′ мынэ′ в Дамáск.
12. Оды′н чоловік, Онáній, наби′жный по закóну, якóго поважя′лы всі іудéйі, шо жылы′ в Дамáску,
13. прышóв до мынэ′ і, пудыйшóвшы, сказáв мынí: «Брáце Сáвэл! Зробы′сь выдýшчый». І я одрáзу ж пубáчыв ёгó.
14. І вин сказáв мынí: «Биг нáшых батькы′в напырóд вы′брав тыбэ′, шоб ты повíдав Ёгó вóлю, пубáчыв Справыдлы′вого і почýв гóлос з Ёгó гýстэй:
15. Бо ты бýдыш Ёму свíдком пы′рыд всíмы людьмы′ про тóе, шо ты бáчыв і чув.
16. Ну то чогó ты марýдыш? Встань, охрысты′сь і змый свойí грыхы′, заклы′кавшы ймэ′нне Гóспода Ісýса».
17. А як я вырнýвся в Йірусалы′м і молы′вся в хрáмы, то був пройня′тый бы гы′мпытом.
18. І пубáчыв Ёгó, і Вин сказáв мынí: «Поторопы′сь і йды хучíй з Йірусалы′ма, бо тут ны пры′ймуть твогó свíдчыння про Мынэ′».
19. Я сказáв: «Гóсподы! Воны′ знáють, шо я тых, хто вíрыв в Тыбэ′, сады′в в тю′рмы і быв в хрáмах.
20. А як пролывáлась кров Стыпáна, Твогó свíдка, то я там стоя′в, хвалы′в, шо ёгó забы′лы, і стырíг одэ′жу тых, хто ёгó забывáв».
21. І Вин сказáв мынí: «Іды′. Я пошлю′ тыбэ′ далё′ко, до язы′чнікув».
|