Суд над Пáвлом в намéсніка Фэ′лыкса
Глава 24
1. Чы′рыз п’ять дён прышóв пэршосвяшчэ′ннік Онáній с старэ′йшынамы і з ня′кым ры′тором Тыртýлом, якы′йі жя′лылысь пы′рыд намéсніком на Пáвла.
2. А як ёгó поклы′калы, то Тыртýл почя′в ёгó выновáтыты, кáжучы:
3. «Зáвшы і всю′ды з усэ′ю дя′кыю прызнаéмо мы, шо чы′рыз твий клóпот наш нарóд жывэ′ в вылы′кому мíры й шчя′сьці.
4. Алэ′ коб тобí мнóго ны докучя′ты, то прошý тыбэ′ вы′слухаты нас короткó с твэ′ю завсíдышныю лáскыю.
5. Бо пубáчывшы, шо гэ′той чоловíк е зарáза, шо пудбывáе на колотню′ іудéюв на всім свíты, вин з éрысі назарэ′юв.
6. Вин одвáжывся нáвэть запаскýдыты хрáма, то мы взялы′ ёгó і хотíлы суды′ты по нáшому закóну.
7. Алэ′ тысячоначя′льнік Лы′сый, прышóвшы, з вылы′кым ґвáлтом забрáв ёгó з нáшых рук і послáв до тыбэ′,
8. прыказáвшы й нам, выновáтывшым ёгó, йты до тыбэ′. Ты мóжыш сам, розобрáвшысь, повíдаты од ёгó про всэ тóе, за шо мы ёгó выновáтымо».
9. І іудéйі пудтвырды′лы, сказáвшы, шо гэ′то так.
10. А Пáвэл, як правíтель дав знак ёму говоры′ты, откáзував: «Вíдаючы, шо ты мнóго рик справыдлы′во сýдыш гэ′той нарóд, то я вольнíй бýду бороны′ты своé дíло.
11. Ты мóжыш повíдаты, шо ны бильш як одынáццэть дён пы′рыд гэ′тым я прышóв в Йірусалы′м, шоб поклоны′тысь.
12. І ны в святы′ні, ны в хрáмах, ны на мíсты воны′ ны бáчылы, шоб я с кым правовáвсь чы пудбухтóрував нарóд на колотню′.
13. І ны мóжуть доказáты тогó, за шо зáрэ мынэ′ выновáтять.
14. Алэ′ в тым прызнаю′сь тобí, шо по нагýцы, якýю воны′ зовýть éрысью, я правды′во служý Бóговы мойíх батькы′в, вíруючы всёмý, шо напы′сано в закóновы і в прорóкув.
15. І надíюсь на Бóга, шо бýдэ воскрысíнне мэ′ртвых, справыдлы′вых і нысправыдлы′вых, чогó й воны′ сáмы ждуть.
16. З-за гэ′того я й сам вэ′льмы старáюсь, шоб зáвшы мáты чы′сту сóвысть пы′рыд Бóгом і пы′рыд людьмы′.
17. Чы′рыз рик я прышóв, шоб дáты дары′ моё′му нарóдовы і пырыдáты на жэ′ртвы.
18. І пры гэ′тому нашлы′ мынэ′ очы′шчаного в хрáмы, ны з людьмы′ і ны з колотнéю.
19. Гэ′то булы′ ня′кы азія′цькы іудéйі, якы′м трэ′ба булó б стáты пы′рыд тобóю і выновáтыты мынэ′, як воны′ прóтів мынэ′ шо мáють.
20. Абó гэ′ты сáмы ныхáй скáжуть, якýю воны′ найшлы′ в мынí ныпрáвду, як я стоя′в пы′рыд сыныдрыё′ном.
21. Сыбá онó однэ′ тóе слóво, шо я вы′крыкнув, стóячы сы′рыд йіх, шо за нагýку про воскрысíнне мэ′ртвых вытэ′ зáрэ сýдытэ мынэ′».
22. Вы′слухавшы гэ′тэ, Фэ′лыкс одложы′в йіхэ дíло, сказáвшы: «Розбырáтыму вáшэ дíло, як пры′дэ тысячоначя′льнік Лы′сый, і як дóбрэ повíдаю про гэ′ту нагýку».
23. А Пáвла прыказáв сóтніковы стырыжты′, алэ′ давáты ёмý вóлю і ны бороны′ты ныкóму з блы′ськых служы′ты ёмý чы прыхóдыты до ёгó.
|