Пáвэл пы′рыд Огры′пыю
Пáвэл пы′рыд Огры′пыю
23. На дрýгый дэнь, як Огры′па і Вырыны′ка прышлы′ вэ′льмы пы′шно і ввыйшлы′ в судóву палáту с тысячоначя′льнікамы і сáмымы пожóннымы мужыкáмы мíста, то по прыкáзу Фэ′ста прывылы′ Пáвла.
24. І сказáв Фэст: «Цар Огры′па і всі мужыкы′, шо тут з нáмы! Вытэ′ бáчытэ тогó, з-за якóго мóрэ іудéюв надокучя′лы мынí в Йірусалы′мы і тут і крычя′лы, шо вин ны повы′дён бильш жы′ты.
25. Алэ′ я, розобрáвшысь, пубáчыв, шо вин ныц ны зробы′в такóго, за шо варт покарáты ёго смэ′ртю. І з-за тогó, шо вин сам дохóдыв судá в імпырáтора, то я россуды′в, шоб послáты гэ′того чоловíка до ёгó.
26. Алэ′ я ны мáю шо пэ′вного про ёгó напысáты ля государя′. То я прывíв ёгó до вас і сáмэ пэ′ршэ до тыбэ′, цар Огры′па, шоб, розобрáвшысь рáзом, я міг шо напысáты.
27. Бо, мынí здаецьця, нырозсýдлыво посылáты тюрэ′мшчыка і ны ознаймы′ты, за шо ёгó выновáтять».
Глава 26
Пáвэл опрáвдуйіцьця пы′рыд Огры′пыю
1. Огры′па сказáв Пáвловы: «Тобí дозволя′йіцьця говоры′ты за сыбэ′ самóго». Тоды′ Пáвэл, протягнýвшы рýку, став говоры′ты в свою′ оборóну:
2. «Цар Огры′па! Я лычý сыбэ′ шчаслы′вым, шо допíро можý бороны′тысь пы′рыд тобóю од усёгó, за шо выновáтять мынэ′ іудéйі,
3. тым бильш, шо ты знáйіш всі звы′чайі іудéюв і йíхы справýнкы. То з-за гэ′того прошý тыбэ′ шчы′ро мынэ′ вы′слухаты.
4. Мою′ жы′тку з малы′х літ, якáя прохóдыла зрáзу сы′рыд могó нарóду в Йірусалы′мы, вíдають всі іудéйі.
5. Воны′ вíдають мынэ′ з дáвного дáвна, і як схóчуть, то засвíдчять, шо я жыв як фарысéй, в найправыльнíшуй в нáшуй віры нагýцы.
6. І от зáрэ я стою′ пы′рыд судóм за нáдынне обыця′нкы, дáныйі од Бóга нáшым батькáм.
7. Тогó, шоб вонá спрáвдылась, ждуть нáшы дванáццэть плы′нней, шчы′ро слýжачы Бóговы дэнь і ныч. От за гэ′ту надíю, цар Огры′па, выновáтять мынэ′ іудéйі.
8. Шо ж? Нывжэ′нь вытэ′ лы′чытэ ныймовíрным, шо Биг воскрышя′е людэ′й з мэ′ртвых?
9. Прáвда, і я дýмав, шо мýшу мнóго зробы′ты прóтів ймэ′ння Ісýса Назорэ′я.
10. Гэ′тэ я й робы′в в Йірусалы′мы: як мынí далы′ власьць пэршосвяшчэ′ннікы, то я мнóго святы′х посады′в в тю′рмы, а як збытковáлы з йіх, то я пуддэ′ржував гэ′тэ.
11. І по всіх нáшых хрáмах я чя′сто мýчыв йіх і заставля′в гáныты Хрыстá, і роз’ю′шывшысь вэ′льмы, карáв йіх в гы′нчых містáх.
12. З-за гэ′того я йшов в Дамáск, мáючы власьць, бо мынí доручы′лы тóе пэршосвяшчэ′ннікы.
13. То в повдню′ по дорóзы я пубáчыв, царю′, як ся′йнуло з нэ′ба, ёмч, чым сóнцэ, і освыты′ло мынэ′ й тых, хто йшов зо мнóю.
14. Всі мы впáлы на зэ′мню, і я почýв гóлос, якы′й промовля′в до мынэ′ по-жыды′вську: «Сáвэл! Сáвэл! Чогó ты гóныш Мынэ′? Трýдно тобí йты прóтів рожнá».
15. Я сказáв: «Хто Ты, Гóсподы?» Вин сказáв: «Я Ісýс, Якóго ты гóныш.
16. Алэ′ встань і стань на свойí нóгы. Бо Я ля тогó й явы′вся тобí, шоб постáвыты тыбэ′ слугóю і свíдком тогó, шо ты бáчыв, і шо Я откры′ю тобí,
17. забырáючы тыбэ′ од нарóда іудéйського і од язы′чнікув, до якы′х я зáрэ тыбэ′ посылáю
18. откры′ты йім гóчы, коб воны′ повырнýлысь од поночóты до выднá і од влáсті лыхóго до Бóга. А чы′рыз вíру в Мынэ′ йім бы просты′лыся
грыхы′ і воны′ мáлы б свою′ дóлю сы′рыд освя′чаных».
19. З-за гэ′того, цар Огры′па, я ны становы′вся напопырыкы′ об’я′вы ныбэ′снуй.
20. Алэ′ зрáзу лю′дюм з Дамáска і Йірусалы′ма, потóм всёмý крáю Іудéйському і язы′чнікам проповíдував, шоб воны′ покáялысь і повырнýлысь до Бóга, твóрачы ділá, вгы′дны (достóйны) кáяння.
21. За гэ′тэ іудéйі схваты′лы мынэ′ і хотíлы розорвáты.
22. Алэ′ мынí Биг помíг, і я до гэ′того дня стою′, свíдчу й малóму, й вылы′кому, ныц ны говóрачы, крóмы тогó, про шо прорóкы і Моісéй говоры′лы, шо мáе бýты,
23. гэ′то знáчыть, шо Хрыстóс мів одпокýтуваты і Пэ′ршый воскрэ′снуты з мэ′ртвых, і дасьць знáты про свытлó нарóдовы (іудéйському) і язы′чнікам».
|