Сыныдрыóн постановы′в забы′ты Ісýса
45. Тоды′ мнóго хто з іудéюв, шо прышлы′ до Мáрді, бáчачы, шо сотворы′в Ісýс, увíрувалы в Ёгó.
46. А дэ′которы з йіх пошлы′ до фарысéюв і сказáлы йім, шо зробы′в Ісýс.
47. Тоды′ пэршосвяшчэ′ннікы і фарысéйі склы′калы свойíх на сумóвыны і казáлы: «Шо нам робы′ты? Гэ′той Чоловíк творы′ть мнóго чýдэй.
48. Як остáвымо Ёгó так, то всі повíрять в Ёгó, і пры′дуть ры′млянэ, і забырýть і край наш, і наш нарóд».
49. А оды′н з йіх, ня′кый Кайáфа, шо був тогó рóку пэршосвяшчэ′нніком, сказáв йім: «Вытэ′ ныц ны знáйітэ,
50. і ны подýмайітэ, шо ліпш нам, шоб оды′н чоловíк вмэр за людэ′й, ныж шчоб увэ′сь нарóд погы′б».
51. Гэ′тэ вин сказáв ны од сыбэ′, алэ′, як був тогó рóку пэршосвяшчэ′нніком, то прорóчыв, шо Ісýс вмрэ за людэ′й,
52. і ны онó за людэ′й, алэ′ й шоб злучы′ты в однэ′ роскы′даных людэ′й Бóжых.
53. З гэ′того дня воны′ постановы′лы забы′ты Ёгó.
54. То Ісýс ужэ′ ны ходы′в я′вно пóмыз іудéямы, а пошóв стыль в околы′шность кóло пусты′ні, в мíсто, шо зовэ′цьця Ефрайíм, і там оставáвся з учынікáмы Свойíмы.
55. Хýтко мáлась бýты Пáска іудéйська, і мнóго хто з всэ′йі околы′шності прышлы′ в Йірусалы′м пы′рыд Пáскыю, шоб очы′стытысь.
56. Тоды′ шукáлы Ісýса і, стóячы в хрáмы, гомонíлы оды′н з одны′м: «Як вытэ′ дýмайітэ, чы ны пры′дэ Вин на свя′то?»
57. А пэршосвяшчэ′ннікы і фарысéйі далы′ прыкáз: як повíдае хто, дэ Вин зáрэ, то хай зая′выть, шоб мóжна булó б Ёгó забрáты.
|