Нагрáда за бíдность по свою′й вóлі
Нагрáда за бíдность по свою′й вóлі
28. То Пытрó сказáв: «От мы покы′нулы всэ, пошлы′ за Тобóю».
29. А Вин сказáв йім: «По прáвды кажý вам: нымá такóго, хто покы′нув бы свою′ хáту, чы бáтька й мáтыра, чы браты′в, чы сё′стрэй, чы жи′нку, чы дытэ′й з-за Цáрыства Бóжого,
30. і ны получы′в бы намнóго бильш і в гэ′тэ врэ′мне, і в вік бýдушчый – вíчнэ жы′тте».
Трэ′тя зáповыдь Ісýса про свойí мýкы і воскрысíнне
31. Пóсля, одвíвшы в бик дванáццэть Свойíх учынікы′в, сказáв йім: «От мы вхóдымо в Йірусалы′м, і збýдыцьця всэ напы′санэ чы′рыз прорóкув про Сы′на Людськóго.
32. Бо оддадýть Ёгó язы′чнікам, і назбыткýють з Ёгó, і знывáжять Ёгó, і окампýзять Ёгó.
33. І бýдуть бы′ты, і заб’ю′ть Ёгó насмэ′рть; і на трэ′тій дэнь воскрэ′снэ».
34. Алэ′ воны′ ныц тогó ны розобрáлы. Гэ′ты словá булы′ ля йіх тáйны, і воны′ ны понімáлы, шо Вин сказáв.
Ісýс сцыля′е йірыхóнського слыпця′
35. Як пудхóдыв Вин до Йірыхóна, то там оды′н слыпы′й сыдíв кóло дорóгы і старцёвáв.
36. І почýвшы, шо кóло ёгó прохóдять лю′дэ, спытáв: «Шо гэ′то такóе?»
37. Ёмý сказáлы, шо йдэ Ісýс Назарэ′ець.
38. Тоды′ вин закрычя′в: «Ісýс, Сын Давы′дув! Змы′луйся нáдо мнóю».
39. Ты′йі, шо йшлы пы′рыд йім, свары′лысь на ёгó, шоб мовчя′в. А вин шэ ёмч став крычя′ты: «Сын Давы′дув! Змы′луйся нáдо мнóю».
40. Ісýс остановы′вся і сказáв, шоб прывылы′ до Ёгó гэ′того чоловíка. А як той пудыйшóв до Ёгó, то спытáв ёгó:
41. «Шо ты хóчыш од Мынэ′?» Вин сказáв: «Гóсподы! Шоб мынí бáчыты».
42. Ісýс сказáв ёмý: «Будь выдýшчый! Твоя′ вíра вы′ратовала тыбэ′».
43. І вин одрáзу став бáчыты і пошóв за Йім прославля′ючы Бóга. І всі лю′дэ, бáчачы гэ′тэ, подя′кувалы Бóгу.
|