Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
II. Об'єктивні дані не виявляють патологічних змін з боку серця, легень і нс. Визначають лабільність пульсу, АТ, систолічного шуму на верхівці, сила тонів серця збережена або частково послаблена
Содержание книги
- E. Education and Exercise (освітня програма і фізичні навантаження).
- При недостатній ефективності лікування застосовують цитопротектор триметазидин.
- Лікування нестабільної стенокардії проводять у блоці інтенсивної терапії. Основними препаратами є антикоагулянти, антиагреганти, БАБ, нітрати.
- Клініка і діагностика ІМ наведені в алгоритмі 2.11.
- Діагностика ІМ згідно з рекомендаціями доказової медицини
- Лабораторне обстеження має включати клінічний аналіз та біохімію крові (вміст калію, натрію, креатину, сечовини, активність АсАТ, АлАТ, коагулогра-ма, група крові, резус-фактор).
- Показано застосування комбінації аспірину в малих дозах і клопідогрелю (плагрил).
- Ретеплаза — 10 ОД в/в болюсно протягом 2 хв
- Стандартні схеми застосування різних лікарських засобів
- Велоергометрія (на 30-ту добу).
- Дисфункція або розрив папілярних м'язів.
- Вплив інотропних засобів і вазодилататорів на гемодинаміку
- Аспірин і статини призначають усім хворим на іхс.
- Активація РААС із збільшенням синтезу ангіотензину II та альдостерону.
- IV — поява набряку диска зорового нерва, що приєднується до кожної із зазначених змін і свідчить про крайній ступінь вираженості злоякісної АГ.
- Незворотні або слабозворотні ураження органів-мішеней.
- Нові дані з доказової медицини щодо лікування хворих на гіпертонічну хворобу
- Лікування гіпертонічної хвороби згідно з рекомендаціями доказової медицини
- Ефективність і тактики застосування ангіпертензивних препаратів при АГ
- Комбінована терапія резистентної форми гіпертонічної хвороби
- Диференційоване застосування антигіпертензивних препаратів при різних захворюваннях і синдромах
- Нові напрямки в лікуванні гіпертонічної хвороби
- Кардіальний Механізм у відповідь на збільшення чсс, оцк, підвищення скоротливості міокарда (збільшення фракції викиду).
- Найбільш ефективним вазодилататором при гх є нітропрусид натрію. Діу-ретики і баб використовують тільки при розшаровуючій аневризмі аорти, ІМ.
- При гіпертонічній енцефалопатії не рекомендується використовувати клофелін та аміназин, оскільки важко оцінити зміни симптоматики.
- II. Об'єктивні дані не виявляють патологічних змін з боку серця, легень і нс. Визначають лабільність пульсу, АТ, систолічного шуму на верхівці, сила тонів серця збережена або частково послаблена
- Стандарти лікування НЦД представлені в алгоритмі 2.15.
- Етіотропна антибактеріальна терапія.
- Однак масивна антибіотикотерапія не завжди сприяє досягненню клінічної ремісії, тому смертність при цій патології залишається високою.
- Некоронарогенні захворювання серця
- Алкогольна дкмп у західних країнах розглядається як основна причина розвитку дкмп, не пов'язаної зі спадковістю та іхс.
- Алгоритм 2.19. Стандарти критеріїв діагностики гіпертрофічної кардіоміопатії
- Гарячка, схуднення, пульмоніт, полінейропатія
- Вплив лікарських препаратів (пеніцилін, тетрациклін, доксорубіцин, сульфаніламіди, трициклічні антидепресанти, фенотіазини), а також кокаїну, метилдопи.
- Далаські критерії гістологічної діагностики міокардиту
- Диференційоване лікування різних форм міокардитів наведено в алгоритмі 2.24.
- Лікування міокардитів у залежності від причини виникнення
- У більшості хворих визначається синусова тахікардія, окрім уремічних міокардитів.
- При міоперикардитах проводять імуносупресорну терапію (циклофос-фан, азатіоприн або колхіцин), яка вважається резервною.
- Мітральний стеноз (стеноз лівого атріовентрику-лярного отвору)
- Алгоритм 2.31. Стандарти критеріїв діагностики мітральної недостатності
- Порушення ендокарду та ендотелію в зонах міксоматозної трансформації з формуванням тромбоцитарно-фібринозних тромбів.
- Аускультативні критерії: грубий систолічний шум у II міжребер'ї справа, який проводиться на артерії шиї та в міжлопаткову ділянку, II тон над аортою послаблений
- Рентгенологічні критерії: визначається гіпертрофія ЛШ, аортальна конфігурація серця, розширення аорти
- II. Мітральний стеноз у поєднанні з помірною аортальною недостатністю
- Рекомендації по веденню вагітних з клапанними вадами серця
- Класифікація вроджених вад серця
- Межі відносної тупості серця зміщуються вправо, можливо вгору
- Відкрита артеріальна протока
- Межі відносної тупості серця збільшуються вправо
III. ЕКГ-критерії: синусова тахікардія, синусова брадикардія, нормальна електрична вісь серця, суправентрикулярні екстрасистоли (рідко супра-вентрикулярна ПТ), синдром ваготонії (синусова брадикардія у поєднанні з високим зубцем Т у правих грудних відведеннях). Зубець Т може бути ущільненим, двофазним, негативним в III, аУБ, У,-У6 відведеннях. Позитивна ЕКГ-проба з гіпервентиляцією, хлоридом калію та БАБ (при зміненому зубці Т). Велоергометрична проба негативна
IV. ЕхоКГ-критерії: розміри порожнини серця і клапанний апарат знаходяться в межах норми, може визначатись пролапс мітрального клапана і гіперкінезія в задній стінці ЛШ _______________________________________
Тяжкість захворювання визначається наявністю комплексів різних параметрів: вираженістю тахікардії, частотою вегетативно-судинних кризів, больовим синдромом, толерантністю до фізичних навантажень тощо.
При легкому перебігу пацездатність пацієнта збережена, незначно знижена толерантність до фізичного навантаження, больовий синдром виражений помірно, виникає тільки після значних психоемоційних і фізичних навантажень, відсутні серцево-судинні кризи. Однак респіраторні розлади виражені незначно або відсутні, зміни на ЕКГ не спостерігаються, потреби у застосуванні медикаментозної терапії немає.
При середньотяжкому перебігу визначаються численні симптоми захворювання, знижена або втрачена працездатність; виражений больовий синдром, можливі вегетативно-судинні кризи; тахікардія виникає спонтанно з ЧСС 100-120 за 1 хв; фізична працездатність за даними велоергометри знижена на 50% і більше. Таким пацієнтам необхідно проводити медикаментозну терапію.
У пацієнтів з тяжким перебігом визначається велика кількість різних симптомів і синдромів (кардіальний, гіпертонічний, аритмічний, респіраторний і астенічний). У хворих значно знижена фізична працездатність і показник максимальної потреби кисню. При цьому перебігу НЦД працездатність різко знижена або навіть утрачена, хворим потрібно призначити систематично ліки.
При вегетативних кризах хворі можуть відчувати озноб, млявість, запаморочення, млосність, пітливість, нестачу повітря, страх. При кризі часто спостерігається 4 або більше симптомів:
1) відчуття пульсації судин, сильне серцебиття, частий пульс;
2) пітливість, мороз;
3) нестача повітря, суб'єктивна задишка, затруднення дихання;
4) біль або дискомфорт в лівій половині грудної клітки;
5) нудота, абдомінальний при акті дефекації дискомфорт, часте сечовипускання;
6) оніміння, поколювання (парестезії); страх смерті, немотивовані вчинки [22].
Такі кризи виникають здебільшого вночі, тривають від 20-30 хв до 2-3 год і нерідко закінчуються рясним сечовипусканням або частим випорожненням. Ці прояви кризу купуються самостійно або прийомом медикаментів (седативні, БАБ). Такі кризи можуть повторюватись 1-2 рази на рік. З перебігом часу вираженість клінічних симптомів зменшується, кризи виникають рідше і можуть повністю зникати. Необхідно відзначити, що хворі при появі кризів не лякаються.
Хворим з НЦД часто виставляють різні діагнози, які вони добре пам'ятають. Коли лікар переконує, що у хворого немає тяжкого захворювання, вони часто не вірять йому і проявляють зневажливість і агресивність до нього.
Таким чином, критеріями діагнозу НЦД є:
Численні симптоми та функціональні зміни серцево-судинної системи, вегетативного та психічного статусу, оскільки клініка поліморфна, поліорган-на та варіабельна.
Відсутність ознак органічного ураження серцево-судинної системи.
Тривалий перебіг.
Сприятливий прогноз.
5. У хворих на НЦД у 60% спостерігається пролабування мітрального клапана.
Можливість переростання НЦД в ІХС з розвитком згодом атеросклерозу складає приблизно 7%, в гіпертонічну хворобу — 10-20%. НЦД виключають на основі таких критеріїв:
• збільшення розмірів серця за клінічними даними;
• діастолічні шуми;

• виявлені за допомогою ЕКГ ознаки крупновогнищевих уражень міокарда, БЛНПГ, АВ-блокади II—III ступенів, шлуночкова ПТ, ФП, ТП, зміщення електричної вісі серця вліво;
• позитивні острофазові показники на запальний процес;
• значні зміни імунограми, якщо вони не обумовлені супутніми захворюваннями;
• клінічні ознаки ХСН;
• зміни ЕхоКГ показників (збільшення КСР, КДР, КСО, КДО);
• розширення порожнин серця за рентгенологічними даними;
• позитивна велоергометрична проба.
|