Велоергометрія (на 30-ту добу).

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 24 из 200Следующая ⇒

Якщо спостерігається погана переносимість будь-якого етапу реабілітації, її тривалість збільшується до двох діб.

Інколи визначаються ознаки неадекватної реакції серця на фізичний етап реабілітації:

Збільшення ЧСС понад 30 або зменшення більш як 10 за 1 хв. Переносимість фізичного навантаження контролюють за допомогою ЕКГ,

Відзнятою у 12 відведеннях.

Після закінчення лікарняного етапу реабілітації хворому бажано провести тестування на велоергометрі або тредмілі. Однак якщо у пацієнта виникає на­пад стенокардії або значне (більше 2 мм) зміщення сегмента БТ над або під ізо­лінією, то показана коронарографія з метою проведення ТБАКА, стентування або коронарного шунтування.

У таких пацієнтів проба з дозованим фізичним навантаженням проти­показана при:

• гострому ІМ у перші 10 днів, тяжких ускладненнях ІМ, рецидивах ІМ; стенозі стовбура лівої вінцевої артерії понад 50%;

• гострій лівошлуночковій недостатності;

• розшаруванні аорти, ФП, гострих внутрішньосерцевих і периферичних тромбозах і тромбоемболіях;

• порушеннях мозкового кровообігу давністю до 6 міс, крововиливах у сіт­ківку;

• гемодинамічних значущих вадах серця;

• гострих інфекційних захворюваннях;

• тиреотоксикозі, АГ (АТ понад 160/100 мм рт. ст. перед проведенням проби);

• значному порушенні опорно-рухового апарату;

• некомпенсованому і тяжкому цукровому діабеті;

• хронічній нирковий недостатності;

• некоригованих електролітних порушеннях;

• психічних розладах.

Фаза одужання включає лікування в кардіологічному санаторії, напри­кінці якого пацієнти повинні проходити 2-3 км (за добу 7-10 км), підніматися на 4-5-й поверх при ЧСС до 120 за 1 хв.

Підтримуюча фаза реабілітації включає підтримку фізичних конди­цій, підготовку до раціонального працевлаштування, вторинну профілак­тику ІХС. Контроль за реабілітацією проводить дільничний лікар, а кон­сультує кардіолог.

Для профілактики повторного ІМ застосовують різні методи лікування (табл. 2. 27).

Таблиця 2.27

Рекомендації Американського кардіологічного коледжу та Американської асоціації кардіологів [2004] з вторинної профілактики повторного ІМ

Поряд з цим слід відзначити, що між рекомендаціями Європейського то­вариства кардіологів, Американської колегії кардіологів та Американської асоціації серця є певні відмінності в тактиці ведення пацієнтів з нестабільною стенокардією та ІМ без елевації сегмента БТ [36].

Кардіогенний шок

Визначення. Кардіогенний шок — синдром, що виникає внаслідок різкого зниження інотропної, насосної функції серця, що супроводжується неадекват­ним кровозабезпеченням життєво важливих органів з наступним порушенням їх функції.

У більшості випадків кардіогенний шок виникає в перші години чи перші 1-2 доби від початку ІМ, коли критично знижується насосна функція ЛШ. Час­тота кардіогенного шоку при <3 -ІМ складає 5-8%, він є основною причиною смерті хворих у стаціонарі.

Факторами ризику кардіогенного шоку є:

1) розповсюджений ІМ передньої стінки ЛШ, площа якого перевищує 40-50% від усієї маси шлуночка;

2) виражена ішемія міокарда;

3) наявність старих рубців після перенесеного ІМ;

4) зниження ФВ ЛШ за даними ЕхоКГ нижче 40%;

5) похилий та старечий вік хворого;

6) наявність цукрового діабету;

7) розрив міжшлуночкової перетинки;

Познавательные статьи:



Алгоритмические операторы Matlab

Конструирование и порядок расчёта дорожной одежды

Исследования учёных: почему помогают молитвы?

Почему терпят неудачу многие предприниматели?